У другу Неділю після Пасхи настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Улюблені во Христі браття і сестри, воскрес Господь наш Ісус Христос із мертвих і дарував нам віру, віру у воскресіння всіх померлих. Повірили й учні Його, жінки-мироносиці, які йшли за Ним, які йшли помазати тіло померлого святим миром, а побачили живого Христа. Не повірив тільки апостол Фома, який не бачив.

І ось сьогодні Свята Православна Церква згадує подію, коли явився апостолу Фомі Господь наш у тілі й сказав: «Вклади пальці свої в рани Мої. І не будь невірним, а будь вірним».

Сьогодні я хочу звернути вашу увагу на те, як воскрес Господь і в якому тілі Він являється апостолам. Якщо добре дослідити святе Євангеліє, ми зможемо зрозуміти, що Він був у тілі, бо доторкнувся до тіла апостол Фома. І поряд з цим, Він тілом міг проходити через стіни, бо в перші дні апостоли були при зачинених дверях і Він явився їм, явився і їв із ними мед та рибу, написано в Євангелії. І цим же тілом Він возноситься на сороковий день в Небеса до Бога Отця у Царство Небесне. Він явився апостолам у преображенному тілі, у тілі, але тіло те, яке буде у нас після нашого воскресіння. Ми зможемо творити чудеса, як творив наш Господь Ісус Христос.

І сьогодні дивним на перший погляд являється інше, у преображенному тілі залишаються рани, рани на чолі, рани у ребрах, рани на руках, рани на ногах. Здавалося б Він воскрес і ті рани мали зникнути із тіла, але вони залишаються як свідчення Його мук, Його страждань, Його смерті і свідчення саме Його Воскресіння. Отже що ми візьмемо з вами на Небеса, коли помремо? Візьмемо наші страждання до Бога, наші рани душевні й тілесні понесемо до Бога, до Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні, коли ми з вами святкуємо, вся Україна страждає. Ми страждаємо з вами і святкуємо, проливаємо кров і співаємо, що Христос Воскрес. І дуже важливо сьогодні запамʼятати, що наші рани, наші страждання будуть з нами і перед Богом нашим.

Колись на початку війни мені довелося посперечатися із однією людиною, яка била себе в груди і казала, що ми не простимо ніколи. І тоді я їй говорив, що Господь на хресті прощає, але рани залишаються. Тоді я їй говорив, що Бог прощає і ми повинні прощати. Що рани не заживають і наші рани не заживуть. Один святий, коли його запитали про прощення, він сказав: «Все, що не прощаєте, всі непрощені ваші образи, забийте цвях у дошку». І ось приходить чоловік, а в нього вся дошка забита цвяхами. Святий каже: «Тепер повитягуй і забудь». Він повитягував ці цвяхи, але глянув на дошку, а вона вся була в дірочках. Так і на наших душах залишаться рани. Ми, як істинні християни, простимо наших вбивць і ґвалтівників, але ми ніколи не забудемо. Із тими ранами, які завдають сьогодні нам, ми підемо до Бога і вже у Божих руках буде заживляти нам ці рани, чи залишати їх нам на вічно в памʼяті.

Господь наш Ісус Христос являється сьогодні нам із Своїми ранами. Будемо ж памʼятати і наші рани. Будемо боротися, ми переможемо, але у віках залишаться ті рани душевні й тілесні, яких завдають нам сьогодні загарбники. І хай милосердний Господь підтримає нас, як ми підтримали Його у Його стражданнях. Хай милосердний Бог, підтримавши нас, дарує нам перемогу і радість Світлого Воскресіння й радість світлої перемоги!

Боже благословення на всіх вас!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».