У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, ми наближаємося до святого Великого посту і в цю Неділю, Мʼясопусну неділю Свята Православна Церква згадує Страшний суд. Останній суд, який Бог буде чинити над кожним із нас.
І читали ми слова Господа нашого Ісуса Христа про те, як будуть ділитися народи на козлів і овець. І стануть ті, що по правиці й підуть у Царство Небесне, і ті, що по лівиці підуть на вічні муки. Думаючи над цим, ми завжди покладаємо надію на Боже милосердя, на Божу любов. І кожен з нас надіється на краще та кожна людина завжди надіється на краще, вірить у краще, у найважчу хвилину надіється і вірить, що все буде добре. І сьогодні, слухаючи про Суд Божий, ми думаємо собі– Бог є любов, Він не може осудити мене. Бог є любов і по любові Своїй Він простить нас, Бог є любов Він не осудить нас, бо Він любить нас. І є відповідь на це – саме тому, що Бог є любов і отримують осуд грішники. До грішника прийде Бог у вигляді голодного і скаже: “Ти не нагодував Мене. Я є любов, ти ж не нагодував Мене”. До грішника прийде Бог у вигляді нагого і скаже: “Памʼятаєш, а ти не дав Мені теплої одежі, коли Я замерзав у холод, у голод”. Прийде наш ближній, якого ми осудили в певний час і скаже: “Я є любов, а ти осудив Мене”. Прийде, наприклад, наш однокласник, який потребував колись допомоги, щоб ми провідали його у важку хвилину, прийде Бог у його подобі й скаже: “Я є любов, а ти не проявив цієї любові”. І це буде найстрашнішим осудом для нас з вами, для тих, хто не проявив цієї любові.
Сьогодні, розказуючи вам ці слова, я згадую, що у нас в семінарії, коли ми ще навчалися юні семінаристи, було два викладача-священники. Я не буду називати їхніх імен, але на все життя запамʼяталися вони. Один був дуже строгий і його всі семінаристи боялися, бо він міг так по-солдатськи покарати, він перед цим служив у війську. Другий любив усіх нас. І, коли молоді хлопці щось зробили погане, коли приходив перший міг накричати, дати наряд на кухню. У семінарії теж є наряди на кухню, там чистити картоплю. І його за це боялися, але більше боялися іншого, другого. Коли хлопці зробили щось погане, він стане у дверях і без слів так подивиться, що готовий під землю провалитися, готовий робити будь-яку важку роботу, тільки не бачити оцей погляд, погляд скорботи над тобою, що ти зробив щось погане. Погляд любові, осуджуючий погляд любові – це страшніше, ніж те, чим лякають нас. Осуджуюча любов – от що лякає нас християн.
І сьогодні перед Великим постом я закликаю кожного – проявляйте цю любов, любов до свого ближнього, щоб ніколи не зазнати осуду любові, щоб ніколи не зазнати Божого осуду. А це любов і до ворога нашого, любов до всього світу. І, коли ми будемо в любові, ми переможемо усяке зло, коли ми будемо у світлі від нас буде тікати усяка темрява, коли ми будемо з Богом, ніщо безбожне і зле не зможе здолати нас.
Справжня перемога, наша перемога тільки з Богом, з добром у світлі Божої любові. Тож, наближаючись до Посту, наближаючись до любові, ми наближаємося і до нашої перемоги.
Боже благословення на всіх вас!”.
