У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, знову ми збираємося у святому храмі, щоб прославити Господа нашого Ісуса Христа і помолитися за мир, за здоровʼя, за наших рідних і близьких. В ці дні, коли знову наш край стрясається від ракетних удар, коли гинуть наші діти від ворожих московських ракет у Прилуках. Коли зранений Київ стогне від постійних тривог і смертей. І сьогодні Господь каже нам: «Прощайте». Звучить воно трішки не в такт, не у лад, але Господь же не помиляється.
Як пояснити нам слова Божі, коли нас вбивають, вбивають дітей наших. Бог каже: «Робіть так, як хотіли би ви, щоб вам робили». Хочете, щоб у важку хвилину вас підтримали, підтримайте і ви тих, хто потребує цієї допомоги у Прилуках, у Києві, чи по Ніжину багато таких людей. Хочете, щоб за вас помолилися і допомогли вам, помоліться і ви, допоможуть нашим воїнам, які оберігають те, щоб ми жили у вільній, незалежній, щасливій Україні. Але сьогодні Господь піднімає цю планку ще вище і каже: «Прощайте і ворогам вашим». І ось це здається нездоланним.
Я ж вам розкажу випадок із свого власного священицького служіння. Років два чи три назад телефонує мені матір убитого воїна, убитого московськими загарбниками. Каже: «Батюшка, я хочу зустрітися з вами, поговорити, помолитися». Серце моє хвилюється, я думаю, що мені сказати цій мамі у якої московити убили дитину. Я ж повинен говорити їй про прощення, так Господь заповідає нам з хреста. Я готуюся до цієї зустрічі і хвилююся і не знаю, що сказати їй. І ось заходить матір ввечері до нашого храму і прямо з дверей мені каже: «Батюшка, я прощаю їм». І сльози потекли у мене з очей, бо вона проявила те про що я хотів їй сказати.
Коли Господь говорить нам про прощення, Він не каже — складіть руки і дайте вбивати себе. Він говорить про те, щоб ми не стали тим звіром, який прийшов до нас, вбиваючи дракона, щоб і ми самі не стали тим драконом. Воїни ж там на передовій вони яскраво відчувають це. І ось теж один із воїнів розказував мені: «Ми знаходимо тіло знищеного окупанта, ми хоронимо його, як є можливість звичайно. Звʼязуємо дві палочки і ставимо хрест на його могилі». Хоронять і ставлять хрест над окупантом тому, що наші воїни є воїнами світла! І саме про це Господь заповідає нам — будьте у світлі Господа нашого Ісуса Христа і тоді ви переможете, будьте з Богом. Будьмо сьогодні з Богом нашим Ісусом Христом на хресті, а Він буде з нами в окопах під обстрілами.
У горі і в радості памʼятаймо про Бога і Його заповідь — прощайте ворогам своїм! Ми ж взиваємо, Боже, ну скільки ще можна, ну скільки ми будемо терпіти отого безбожного, кровожерливого сусіда? І Бог знову ж таки відповідає нам словами в Апостолі, який сьогодні читав Микита: «Досить вам благодаті моєї, бо сила Моя проявляється в немочі». Сила Господа нашого Ісуса Христа в наших немочах і в наших стражданнях і, зрозуміючи це, ми вистоїмо, ми переможемо, як Господь наш Ісус Христос переміг смерть і те, що здавалося було нездоланним. Ми переможе в цій, здається, безнадійній війні, але з Богом зʼявляється і надія, зʼявляється і віра, і буде наша перемога.
Тож, найважливіше сьогодні — будьмо дійсно Божими дітьми, прощаймо ворогам нашим. І про це найкраще сказав один київський поет: «Ви простіть москаля і надгробок поставте».
Війна продовжується, війна тисячолітня, війна не просто між росією та Україною, війна між добром і злом. Ми завжди були побожним народом, ми завжди славилися своєю гостинністю, ми завжди славилися своєю любовʼю і пошаною до наших сусідів, один до одного. Ми завжди були у світлі Божої любові. І з вірою в це приймаймо сьогодні Боже вчення і будемо перемагати. Я вірю і цю віру хочу посіяти в кожному з вас. Смерті наших воїнів не даремні, ми переможемо і станемо міцно на ноги, відбудуємо нашу державу. І для того, щоб наші діти жили під світлим, мирним небом, ми сьогодні маємо вистояти. Господь же заповідає: «Божої благодаті нам вистачить. — Господь нам каже — У вашій немочі Божа сила». Будьмо сильними у нашій немочі і Господь ніколи не покине нас.
Боже благословення на всіх вас».
