29 січня ми поминаємо Героїв битви під Крутами. Далекого 1918 року декілька сотень студентів і школярів протистояли 6-ти тисячній армії більшовиків, яка сунула на Київ. У радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками.
Так могила стояла у бур’яні, а 1996 року на День Незалежності України сюди вперше приїхав ще 30-річний настоятель храму св. Покрови отець Михаїл аби здійснити молебен за героями. Тоді був лише маленький горбик з дерев’яним хрестиком.
На фото зліва Суботін Олексій (нині покійний), Лемеха Василій, Гончаров Микола, отець Михаїл і синочок Лемехи Василія. Крути, 1996 рік
Зараз це цілий Меморіальний комплекс з музеями до якого щорічно, 29 січня, з’їжджаються люди з різних куточків України.
Цьогоріч отець Михаїл разом зі святими отцями Чернігівщини і Ніжинщини також справив заупокійну молебень за Героями битви під Крутами.
До присутніх настоятель храму святої Покрови звернувся з такою промовою: «З року в рік ми збираємося на цьому священному місці, щоб пом’янути героїв України, велетнів духу. Кожного року, слухаючи промови нашого владики і наших патріотів я завжди хотів сказати декілька слів…
У своїй уяві я бачу молодих юнаків, по суті ще дітей, руки яких пахли не порохом, а були ще напевно в чорнилі. Бо ще вчора вони сиділи за партою, їхні губи ще пам’ятали перші поцілунки із дівчатами. Молодих хлопців, які жили і навчалися, щось планували. Але коли прийшла лиха година, вони покинули все і стали на захист своєї землі, своєї Вітчизни, тих дівчат яких цілували. Стали на захист і віддали своє життя. Пройшли роки… Історія повторилася…
5 років назад молоді хлопці покинули все і пішли на схід України і віддали свої життя за те, щоб ми з вами сьогодні могли спокійно молитися і трудитися. Боротьба не закінчується. Проходять століття і ця боротьба продовжується, вона буде вічною. Як вічна боротьба добра і зла.
Згадуючи цих хлопців, будьмо готові кожен з нас стати на захист своєї Вітчизни, своїх найрідніших і найближчих, нашої України. Ще і ще раз я повторюю – Слава Україні! Слава Богу нашому Іісусу Христу! Вічна пам’ять героям!».
Вічна Пам’ять і Царство Небесне всім нині поминаємим убієнним за волю і незалежність України.
