3 червня – день пам’яті святого імператора Костянтина і його матері Єлени, які шануються в лику «рівноапостольних» за великі заслуги перед Церквою, щодо поширення християнської віри. У храмі святої Покрови отець Олександр звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Дорогі браття і сестри. Сьогодні Свята Православна Церква вшановує пам’ять святих рівноапостольних царя Костянтина і його матері цариці Єлени.
Чому вони називаються рівноапостольними? Ми знаємо, що перші десятиліття, перші три століття були великі гоніння на християн у язичницькій Римській імперії. Багато святих великомучеників постраждали і поклали на жертовний вівтар своє життя ради Господа Бога Нашого Ісуса Христа.
На той час Римська імперія вже не була однорідна і була поділена на різні області. Саме батько царя Костянтина, який також був імператором, не робив таких гонінь на християн. Таке виховання дало свій результат і коли Костянтин став імператором, він не ставився до християн, як в інших провінціях. Потім, коли інші царі вирішили піти на нього війною, він побачив знак на небі, знак Хреста і свідчення: «Цим ти перемагатимеш».
У 313 році цар Костянтин випускає маніфест в якому визнає християнську віру на рівні з іншими і більше того починає сприяти поверненню всіх засланих християн. Він дає їм свободу і сприяє відновленню їхніх святинь.
Він дуже хотів побачити Животворящий Хрест на якому був розіп’ятий Воскреслий Господь Наш Ісус Христос. І мати Костянтина Єлена вирішила відвідати Палестину, хоча їй на той час було близько 80 років, вона вирушає у Святу землю, де її зустрів Патріарх Єрусалимський Макарій. За його сприяння вони відшукують Гроб Господній, віднаходять Хрест. Єлена пожертвувала багато грошей на захищення усіх святинь від язичників, роздала багато милостині, зробила велику трапезу, де сама і прислуговувала. Після цього мати Костянтина повернулася у Рим, де невдовзі і померла.
Костянтин переніс святиню із центру язичницької імперії Риму до містечка Візантій, яке було назване Константинополь. Як ми знаємо, там і зараз знаходиться резиденція Вселенського Патріарха.
В той час, коли зовнішньо християнство отримало таку свободу, всередині самого християнства почалися деякі розбіжності поглядів і ми знаємо, що це була небезпечна єресь, яка називалась аріанство.
Саме імператор Костянтин сприяв зізванню Першого Собору на якому було складено Символ Віри і за приданням саме за ініціативи імператора у Символ Віри були вставлені слова стосовно Ісуса Христа – Єдиносущний з Отцем.
Імператор Костянтин помер через 12 років після цього Першого Собору і тільки перед смертю він був охрещений.
Отже будучи правителем, імператором, не будучи формально охрещеним, імператор Костянтин, як і його мати Єлена зробив дуже багато для історичного повороту в розвитку нашої Церкви, сприяв розвитку церков у багатьох інших країнах і це його життя виявилось підготовкою до його хрещення.
Хотілося б, щоб цей приклад правителя був прикладом для всіх керманичів і керівників не тільки нашої держави, але й інших країн, які б не відмежовували своє керівництво державою, а поєднували це зі служінням Богу і людям. Як показує нам приклад рівноапостольний цар Костянтин і його мати Єлена.
Хай їхніми молитвами зміцнюється єдність нашої Церкви, нашої держави.
Амінь. Господнє благословення на всіх вас».
