Сьогодні, 6 червня, Троїцька поминальна субота – день, коли ми молитовно згадуємо всіх від віку померлих – батьків, сестер, братів, всіх рідних, друзів, знайомих і наших спочилих українських героїв.. В цей день настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Улюблені во Христі браття і сестри!
Сьогодні у поминальну Троїцьку суботу Православна Церква підходить до межі, до точки, навіть у календарі православному рахується неділя після Паски – перша, друга, третя… А вже з цього часу буде рахуватися неділя після Троїці – перша, друга, третя.
Сьогодні ми ще читали Діяння Святих Апостолів, Святе Євангеліє від Іоанна, а вже від завтрашнього дня будемо читати Послання Апостольські, будемо читати Євангельські події від Матфея.
Зміни відбуваються в житті кожного з нас. І в кожного з нас буде той момент – переломний момент життя і смерті. І це ми відчуваємо все своє життя. Все життя нас переслідують зміни.
Почався карантини і дуже багато говорило людей: вже так, як було раніше не буде. Але насправді кожен день по-іншому і кожен день не такий, як минулий.
Господь Наш Іісус Христос прийшов на цей світ і змінив його. Він був розп’ятий на хресті, помер, Воскрес і Вознісся, щоб послати нам Духа Святого, Животворчого Духа і змінити цей світ. Я сьогодні не хочу казати, що змінити на краще. Світ залишається гріховним світом, але зміни відбувається.
Господь дарував нам перш за все любов. Ми сьогодні говоримо – Бог є любов. Ніхто до цього часу так не говорив. І в цій Божій любові з того часу ми і живемо. Господь дарував нам віру і ми живемо у цій вірі, у вірі Христовій. Господь дарував нам надію, надію на краще, надію на вічне життя після смерті.
Прийшов коронавірус і що він змінює у нашому житті? Життя залишається таким же складним і часом незрозумілим. Але ми багато чого зрозуміли в цьому житті, що нічого неварті наші гроші, багатство перед маленьким і простеньким вірусом. Що тільки віра, і як би нас не відділяли один від одного, підтримка один одного тримає нас у цьому світі.
Багато чого змінюється у нашому житті, але пам’ятайте завжди – все це, всі зміни це надія на краще майбутнє. Як воно буде знає тільки Бог. І що буде після тої смертельної межі знає тільки Бог. А ми віримо, віримо, що все там буде добре, що все там буде у вічності і блаженстві.
Приходить свято Троїці, свято Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого. Свято яке ще називаємо ми День народження Христової Церкви, а Церква – це не стіни, стіни – це храм. Церква – це ми з вами, живі люди, живі клітини одного великого, безмежного організму. Церква жива, але і не тільки, бо у Бога живі всі, написано у Святому Писанні. Отже Церква – це і ті померлі, котрих сьогодні ми згадуємо у своїй молитві.
І живі, і померлі, і навіть ще не народжені всі ми складаємо великий організм Церкви Христової.
І в цій єдності сьогодні ми підходимо до свята Троїці, і в цій єдності живих і померлих, і навіть ще ненароджених будемо служити нашу Панахиду за всіма від віку померлих. Щоб і вони сьогодні почули нашу молитву, возрадувалися, що ми пам’ятаємо за них, молимося за них. І вимолили у Бога для нас живих щасливе майбутнє.
Ще один нюанс, який я хочу згадати сьогодні, саме Троїцька поминальна субота є фундаментом для Дня Героїв, який недавно відзначався в Україні. І сьогодні ми молитовно згадуємо всіх Героїв і ту Небесну Сотню, які поклали життя свої, щоб ми сьогодні мирно і спокійно молилися в Українській церкві. І всіх Героїв, які поклали життя своє за Україну, за нашу землю, за нашу віру, поклали життя свої від віку, від початку історії і до сьогоднішніх днів. І сьогодні кожен день ми чуємо про тих, що загинули на Сході України. Пам’ятаймо за них, вони віддають життя, щоб ми спокійно молилися, щоб ми жили і ростили дітей своїх під мирним і спокійним небом. Сьогодні молитовно згадаємо і за них.
Боже благословення на всіх вас!».
«Спаси Господи», – відповідають прихожани храму святої Покрови.
