Цієї світлої неділі настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Сьогодні словами Нагірної проповіді, Нагірної тому, що Господь виголошував цю проповідь на горі, Нагірної тому, що вся вона наповнена духовних висот.

І от сьогодні словами Нагірної проповіді Господь звертається до нас – якщо око твоє світле, то і тіло, і весь ти будеш світлим, якщо око твоє темне, то і тіло твоє буде темним. Бо світильник для тіла є очі.

Дуже цікаві слова, слова наповнені духовним змістом і поряд з тим слова, які у сьогоднішній наший матеріальний вік доказали вчені науковими дослідами, що наш всесвіт і весь світ залежить від нас з вами. Від людського сприйняття цього світу, від того, як людина дивиться на всесвіт кругом себе залежить і весь наш всесвіт. Сьогодні це науково доведено.

Але навіть розуміючи це розумом, ми дуже часто не можемо зрозуміти це серцем. І як часто можна побачити кругом себе зажурених, задьорганих життєвими проблемами людей. Людина іде зажурена і придавлена проблемами повсякденними, життєвими проблемами. І своїм поглядом на цей світ, теж зажуреним і придавленим, ще більше створює кругом себе негативу.

А як же ми можемо відноситись до цього світу, коли він кожен день приносить нам проблеми і негаразди?

Я розкажу вам свою одну з найулюбленіших притч про двох чоловіків, які сидять в одній тюремній камері. Один термін в обох, їдять одну і ту ж їжу, дивляться в одне і теж віконечко, маленьке під стелею віконечко. Один сидить зажурений, а другий посміхається. Один думає собі – Боже, які ржаві решітки на вікні, а другий дивиться і думає собі – яке гарне небо у цьому маленькому віконечку. І другий, не дивлячись ні на що, радується. Проходить день за днем і він проживає своє життя у радості. У радості і в щасті, сидячи в одній камері з тим, хто сам себе вбиває, він в тюрмі, але ще і сам морально себе придавлює і прив’язує до цієї камери.

Ми всі у такій же камері, ми всі пливемо в одному човні і тільки від нашого погляду залежить, як ми будемо жити у цьому світі.

І продовжуючи тему нашого погляду, згадайте, як дуже часто говорять про погляд кажуть, око заздрісне у людини. Одразу виникає таке, що ми можемо сказати про око сусіда, та заздрісне око у сусіда. Тому, що це є один із найстрашніших гріхів очей наших. І це заздрісне око дуже часто не дає нам жити. Ми часто дивимося, як одягнений сусід, на чому він їздить, яку хату будує. І там глибоку у душі, у серці виникає заздрісна думка – ось, як людина живе.

Щоб не було цього погляду, треба заглядати у своє серце, не дивитися на сусідське. Треба подивитися, Господь говорить сьогодні, на квіти польові, на небо, яке над нами, на пташок, які співають у цьому небі і подякувати Богові за те, що Він дав нам сьогодні і в цей день.

І слава Богу ми маємо сьогодні, що їсти, слава Богу ми маємо сьогодні у що одягтися. Але є ще один аспект цього, є заздрісний погляд сусідньої держави, яка дивиться на наші щедрі землі, на наших роботящих людей і плекає заздрісні наміри. Говорить – ось у вас там наша земля.

Це страшно, це страшно тим, що сьогодні всі політики говорять про те, що може початися війна у будь-який час, у будь-яку хвилину той заздрісний сусід може прийти до нас війною і зажадати те, що він вважає своїм. Це страшно тим, що ця війна переходить і в духовний світ.

І в нашій Україні, на наших українських землях, у наших українських душах засівається чуже, не наше. А засіявши чужу, не нашу думку в наших серцях, кажуть ось там наше. То не ваша церква, то наша церква. Церква Божа де б не була вона, але в Божій церкві Божі люди моляться своєю рідною, місцевою мовою. Нас же судять за це, що ми в Україні молимося по-українськи. І заздрісним оком дивляться на наші землі, на наші храми і на наші душі. І ця заздрість убиває і того заздрісника, який дивиться на нас і загрожує нашому життю.

Сьогодні ж підсумовуючи це все, я все ж хочу сказати вам – не бійтеся, бо з нами Бог. З нами, у кого немає заздрості ні до свого сусіда, ні до сусіднього народу, з нами, хто щиро вірує в Господа Нашого Іісуса Христа. Для нас Господь Бог опора і надія, з нами ж хто шукає перш за все не чужої землі, чи чужої власності, а Царства Божого. І знайшовши духовно, знайшовши Бога, ми надіємося, що Господь докладе нам і дасть нам, бо Він обіцяв у сьогоднішній Євангелії все решта. Мир душевний, мир у державі і надію на щасливе майбутнє наше і наших дітей.

Боже благословення на всіх вас!»

«Спаси Господи», – відповідають прихожани храму святої Покрови.