«І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, примістив там людину, яку сотворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево приємне на вигляд і добре для їжі, і дерево життя посеред раю..» (Старий Завіт, книга Буття, глава 2).

Ми віруємо, що там на Небесах у Раю на нас чекає Бог. А зараз в цьому житті ми долаємо і терпимо багато негараздів, життєвих проблем, що для нашого врозуміння і спасіння допускає Господь. Та і в цьому світі людина має радіти життю, мати свій райський сад, де відпочиває душа і молитва лине до Бога.

Такий райський сад має і храм святої Покрови. Зусиллями матушки Дарії, Лариси Іванівни, Ольги та інших жіночок, що допомагають у церкві виріс і квітне цей чудовий сад.

Ще з вулиці храм святої Покрови вітає людей різнокольоровими петуніями, що квітнуть з літа до самої осені. У подвір’ї храму ще більше квітів і різнобарв’я. У саду матушки Дарії росте безліч різновидів троянди. Повз цю красу не можливо просто пройти, замилуєшся.

Біля троянд навіть їстівні гриби ростуть.

Клумби завжди в квітах: тут і ромашка, і астри, чорнобривці, тюльпани, гібіскус, кущі бересклет, червона сальвія, хоста. Є і гісоп, яку ще називають Божою квіткою. У часи Мойсея гісоп вважався священною травою, якою лікували хворих, знезаражували приміщення.

Гісоп

Ще біля храму росте деревовидний піон, мальви, лілії, гортензія, юка. Чого тут тільки немає.

Є біля храму і яблуневий сад, хорошим і смачним урожаєм отець Михаїл пригощяє прихожан, відвозить гостинець дітям. Також вже достигає солодкий виноград. Своїм хоч і не досконалим в цьому році, але смачним урожаєм вже прогощяє абрикоса.

Без клопіткої роботи і втомлених рук цього б саду не було. Слава Богу за те, що маємо! І хай Господь Бог наш дає сили та здоров’я трудівницям  і трудівникам Покровської церкви!