Щорічно в четверту суботу листопада в Україні поминають жертв голодоморів 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років.
Сьогодні, 27 листопада, святі отці відслужили у Ніжині поминальну панахиду біля пам’ятника жертвам голодоморів та політичних репресій. Настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до присутніх з такими словами:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.
Як сказав отець Сергій, сьогодні на цьому священному місці завжди дійсно на душі тривожно. Туга наповнює серце.
Цього року я розкажу вам про свої почуття, які я впевнений є у кожного з вас. В обідній час привезли до мене хлібину, яку я замовив, нашу ніжинську хлібину, гарну, велику хлібину, яка сьогодні тут в пам’ять всіх тих, хто помер від голоду.
Хлібина ще гаряча була, аж обпікала руки і запах, запах дитинства.
Згадайте, коли ми (кажу ми, бо я впевнений, що і у вас це було) маленькими йдемо додому з хлібом ще гарячим, свіжим, а він пахне і такий смачний, що напевно смачнішого нічого в житті я не їв. І поки донесеш до дому хлібину, всю скоринку общипав. Я бачу ваші посмішки, так було у кожного.
І ось це найсмачніше і найдорожче, що було у нас хліборобів, гречкосіїв забрали у нас. Я згадав сьогодні свого дідуся, який останню крихточку згрібав зі столу і кидав у рота, перехрестившись. Ні одна крихточка хліба не мала пропасти.
Я згадав сьогодні своїх батьків і ваших батьків. Коли ми приходимо в гості до своїх батьків старшого покоління, перше, що вони у нас питають – їсти будеш? І стає комок у горлі, бо це вже на підсвідомості. Наші діти вже цього не знають, вони не відчувають того смаку хліба і вони не турбуються про хліб насущний. І вони вже не будуть питати у своїх дітей – ти сьогодні їв? Як нас питають наші батьки, ті які знали що таке ХОЧЕТЬСЯ ЇСТИ, хочеться простого хліба.
Дай Боже, щоб не знали наші діти голоду. А для того, щоб у майбутньому не повторилося це, будемо пам’ятати і збиратися кожного року на цьому священному місці, щоб наша родюча земля в якій лежать наші померлі, свята земля носила нас, годувала нас. Будемо пам’ятати про тих, хто помер від голоду. Пам’ятати і молитися Нині, повсякчас і навіки віків. Амінь!»
