Сьогодні, 15 лютого, у велике свято Стрітення Господнє настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! В сороковий день після народження за встановленим законом Діва Марія із Праведним Йосипом приносять Богомладенця, маленького Іісуса до храму Божого. Бо по єврейському закону, по Біблійному закону, по закону Божому кожна дитина чоловічої статі, що відкриває утробу, тобто первенець, повинен бути посвячений Богові.
Виконуючи закон Божий, Іісуса приносять до храму, і зустрічає Його праведний Симеон, якому ще 300 років до цього було передвіщено, що він не помре поки не побачить Спасіння світові. За церковним переданням, перекладаючи Святе Писання, він дійшов до місця де було написано, що діва народить сина. І подумав він собі, як це діва може народити, і вирішив написати «жінка». Жона народить дитину. І тоді явився йому ангел і передрік йому, що буде жити він поки не побачить цього Спасіння.
За церковним переданням, близько 300 років жив цей чоловік у світі. І коли він побачив Іісуса, Духом Святим він дізнався, написано в сьогоднішній Євангелії, що він був наповнений Духом Святим. І він дізнався, що ось ця Дитина і є втілений Бог і на руках Богородиці.
І ось наповнений Духом Святим він виходить на зустріч, приймає на руки Богомладенця і виголошує: «Нині відпускаєш раба Свого зі спокоєм».
Триста років людина жила у світі чекаючи цієї миті. Як не дивно звучить, він був покараний життям. І коли приймає Богомладенця, він розуміє, що приходить його смертний час. Він побачив те, що йому було передвіщено і радується, радується цьому. Можливо буде дивно це чути, людина живе і обтяжена життям. Людина розуміє, що приходить смертний час і радується цій смерті.
Сьогоднішнє свято ми називаємо Стрітення. Праведний Симеон зустрічає Богомладенця і Божу Матір, Старий Заповіт зустрічається з Новим Заповітом, смерть зустрічається із життям, істинним, справжнім життям. Бо 300 років без Бога – для людини це мука, скільки б ми не жили на цій землі, якщо ми живемо без Бога, це не життя, це страждання повсякчасне, повсякденне страждання. Людина не живе, а існує. Уявіть собі зрізану гілочку, ось квіти у вазі стоять, і ми розуміємо, що вони ще живуть, але вони вже мертві, і це не є життям.
Господь часто говорить про себе, як про виноградну лозу, а ми з вами гілочки привиті до цієї лози. Якщо цю гілочку, цю квіточку, що сьогодні у вазі вже мертва, привити до животворчої лози, до живого дерева, вона відживе, вона буде жити. Бо тільки з коренем, з животворчим деревом можна жити повноцінно. Так і ми з вами тільки з Богом, тільки привиті до животворчої лози маємо справжнє життя, істинне життя. І навіть помираючи, віруюча людина радується. А невіруючий навіть коли живе у цьому світі, живе багато, він мучиться, він страждає, він обтяжений цим життям.
Я бажаю кожному з вас щасливого, повноцінного життя з Богом з Господом нашим Іісусом Христом. Як Симеона ми сьогодні називаємо Богоприїмцем, тим хто прийняв Бога у руки свої, щоб кожен з вас, кожен з нас сьогодні став Богоприїмцем, щоб ми прийняли Бога в серце своє, щоб ми пустили Бога в життя своє. І тільки так ми будемо жити повноцінним, щасливим, побожним життям. Скільки б це життя не тривало – 300 років чи один день.
Хай кожен день, кожна хвилина нашого життя буде життям з Богом з Господом нашим Іісусом Христом. І тоді, як і праведний Захарія, ми зможемо сказати – сьогодні очі мої бачили Спасіння моє.
Спасіння всім вам, щасливого, побожного життя. Многая літа! Боже благословення!».
Після служби Божої у храмі освятили Стрітенську водичку і свічечки.
