У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь. Улюблені во Христі браття і сестри, ми стоїмо уже на порозі Святого Великого посту і всі піснепіви Православної церкви, сьогоднішні Євангельські читання – це все підготовка до християнського подвигу, до нашого з вами християнського подвигу. Підготовка нашої душі до Великого посту.

І ми слухаємо сьогодні притчу, яку, напевно, кожен з нас, не напевно, а точно знаємо цю притчу, ми не один раз чули її. І дуже часто ми говоримо про блудного сина, про сина у батька, який попросив свою частку спадщини. В далекому краї прогуляв цю спадщину і у великому покаянні повернувся до батька. І батько простив його.

Ми розуміємо, що батько – це Бог наш, який чекає нас з вами, своїх блудних, грішних дітей і готовий простити нам. І ми з вами, всі люди на землі, ті діти, що заблукали. Але ми упускаємо і дуже часто не звертаємо уваги на старшого брата.

І сьогодні я хочу роздумати з вами саме про цей персонаж, про старшого брата, який не покидав батька, який день і ніч трудився на господарстві, хазяйстві батьковому, на полі і вдома. І ось він повертається додому і чує музику і співи, і закрадається у серці його гнів і осуд і батька, і брата. І я розумію цю дитину, старшого сина, і я співчуваю йому. Хоча я розумію, що він теж неправильно робить. І ми з вами дуже часто стоїмо на місці цього старшого сина.

Згадайте ті роки, коли тільки відкрилися храми Божі і люди навернулися до Бога, скільки разів ми осуджували, я кажу ми, бо знаю, що і у мене були такі думки і в багатьох людей. Ось той чоловік, він такий був безбожник, а сьогодні він до храму прийшов, він б’є поклони, він молиться, він лукавить. Чи не робили ми те саме що і старший брат? Ми осуджували людину, яка розкаялася у своїх гріхах. Це було далеко, а я вам розкажу тепер, недавно.

Ось я все життя трудилася, чи трудився і отримую пенсію, а мій сусід нічого не робив усе життя і отримує точно таку ж пенсію, як і я. Це осуд.

Бог приймає кожну людину, згадайте, що ми читаємо на Пасху – хто трудився і годину, і весь день, отримує від Бога по милості Його. І ми отримуємо, всі ми отримуємо від Бога по Його милості, як Його діти.

Не будьмо такі, як старший брат. Бог приймає і нас, що сьогодні стоїмо у храмі, що рано встали, молилися, трудилися, добиралися до храму. Повірте, Бог прийме і тих, хто не прийшов сьогодні до храму, а пішов на базар. Якщо з’явиться в їхніх душах покаяння, Бог прийме їх так, як і нас з вами.

Як же зробити так, щоб ми, ті що прийшли сьогодні до храму не стали на шлях старшого брата? Загляньте у свою душу. Давайте зробимо аналіз кожен для себе – що відбувається в моїй душі вчора, сьогодні, завтра?

Старший брат втратив любов до молодшого брата. І коли повернувся молодший брат додому, він не зрадів, як батько. Він не кинувся на шию молодшому брату, як батько, а він сказав батькові – цей син твій, уважно прочитайте Євангеліє, він навіть не назвав його по імені. Цей твій син згрішив. Яке зневажливе ставлення до свого ближнього, до свого брата. і не важливо чи він грішник, чи він праведник, він твій брат, він твій ближній.

Подумаймо як ми називаємо своїх ближніх, навіть і грішників. Як ми відносимося до них.

Дуже часто ми ходимо в церкву і звеличуємо самі себе – я молюся кожен день, я постую всі пости православні, я такий близький до Бога. Як той старший брат каже – я виконував всі твої вказівки, я не згрішив проти тебе. А можливо десь і согрішив? Виконуючи всі вказівки, чи впевнені ми з вами, що ми не грішні. Ми грішні, як і той грішний син, блудний син.

Ми виконуємо заповіді Божі, але ми не можемо бути впевнені у своїй безгрішності. І як той блудний син впав на коліна, так і старший син повинен падати на коліна перед батьком своїм, а ми перед Богом Господом нашим.

Звеличуючи свої заслуги перед Богом, перед батьком, старший син прибільшує і гріхи свого ближнього. Уважно ще раз перечитайте сьогоднішнє Євангеліє. Старший син каже – прогуляв твоє майно молодший син із блудницями. Він не бачив ще свого молодшого брата, він ще не говорив з ним і в притчі не сказано про блудниць, тільки написано, що він вів розпутне життя. Звідки взялися блудниці у словах старшого сина? Бо надумав собі і сказав, а потому піди оправдайся, що про блудниць нічого не сказано. Ми і самі не дочитуємося і інколи думаємо – от молодший син з блудницями гуляв. Але про це не сказано, про це придумав старший син.

Як часто звеличуючи себе, свої заслуги перед Богом, як часто ми прибільшуємо гріхи своїх ближніх. Він можливо не робив того, чи іншого, а ми говоримо такий, сякий. І цей осуд наближає нас до того старшого сина, що не мав милості до свого молодшого, блудного брата.

Сьогоднішня притча не завершена, не розповідає Господь далі що сталося, чи старший син надумався, прийшов до молодшого сина, чи веселився разом із усіма, що його молодший брат навернувся до Бога, чи обізлився він у своєму серці ще більше, ми не знаємо, про це не говорить Господь. І я думаю, що саме тому і не каже нам про це, щоб ми самі для себе вирішили чи милостиві ми будемо до грішників, до тих хто сьогодні не в храмі, до тих хто сьогодні стоїть поруч з нами. Чи ми обізвемося у своєму серці – ми всі брати і сестри. Так ми називаємо себе у храмі, ми всі брати і сестри у Христі, і хто з нас блудна дитина, хто з нас трудиться на славу Божу, не важливо для Бога, Бог любить кожного з нас.

Для Бога важливо, щоб ми навернулися, як той блудний син, щоб навернулися і той хто трудиться на славу Божу, щоб був з батьком у любові, любові до своїх ближніх, до Бога нашого, один до одного. І в цій любові буде справжній піст. Якщо цієї любові не буде, не буде і покаяння, і посту у нашій душі, у нашому житті. Задумайтесь.

Боже благословення на всіх вас!».