7 квітня у велике свято Благовіщення Пресвятої Богородиці настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! Сьогодні початок нашого спасіння, так ми співаємо у сьогоднішньому тропарі піснеспівів в якому вказана головна суть, головний зміст сьогоднішнього свята. І сьогодні ми відчуваємо це своїм серцем, своєю душею величність цього свята, початок нашого спасіння.
Відчуваючи це, наш народ сказав, є таке народне повір’я, що навіть пташка сьогодні гнізда не в’є, що навіть грішник сьогодні у пеклі не мучиться.
В чому ж суть початку спасіння? Ангел Гавриїл приходить до Діви Марії і благовістить їй про те, що вона народить Сина, Бога у тілі. Як часто ми з вами, думаючи про своє власне спасіння, хотіли би, щоб і до нас прийшов ангел, щоб він і нам приніс благу вістку, сказав щось добре, світле. Ми ж завжди надіємось на щось добре і світле у своєму власному житті.
Ангел прийшов до Діви Марії, сказав їй благу звістку, але гляньмо сьогодні на її життя. Отримавши благодать Божу, до Діви Марії прийшли випробування, випробування і скорботи, тривоги і болі душевні, і тілесні. Перед тим як іти на Голгофу, на розп’яття підійшли до Іісуса Христа два Його учні і сказали: «Боже, ми хочемо сидіти праворуч і ліворуч від Тебе». І відповів їм Господь: «Не знаєте чого просите». Вони не знали про розп’яття майбутнє, а там на розп’ятті в муках і стражданнях по праву і по ліву руку Господа нашого розіп’яли двох розбійників.
Так і ми з вами інколи не знаємо чого ми просимо, бо часто Божа благодать – це не тихе і спокійне життя. Тихо і спокійно завжди тільки в болоті. І трясовина часто затягує нас і ми не відчуваємо того, що трясовина нас тягне, але нам тепло і затишно у цьому болоті. А щоб спастися треба боротися. Господь подасть руку, але треба за цю руку вхопитися і потягнутися вверх. Жива і чиста вода завжди бурхлива, а у бурхливій воді дуже важко купатися. Так і благодать Божа, наше спасіння із того повсякденного болота – це дуже часто бурхливе море, це випробування в цьому житті.
Тому дякуймо за той хрест, який дав нам Бог, дякуймо за ту благодать, яка є сьогодні на нас. Пізніше сказав Господь одному із своїх учнів: «Достатньо тобі благодаті». Достатньо і на нас нашої благодаті, яку ми отримуємо у Святих Дарах, у Святому Причасті, в тому, що ми можемо і маємо можливість молитися.
Ми чуємо в сьогоднішній Євангелії: «Ангел Гавриїл приніс благодатну звістку Діві Марії і коли вона згодилася, сказала – я раба Господня, – написано, – і відійшов ангел від неї». А якби було, якщо б він не відійшов від неї, якби було, якби Ангел Хранитель залишився з нею на всій її життєвій дорозі. Можливо було б їй легше, але чи було б це справжнім спасінням? Можливо їй довелося пережити це, бо так треба було, щоб викристалізуватися у своїй вірі, у своїх переконаннях. Вона пережила і насмішки, коли завагітніла, вона пережила і страх за своє Дитя, коли вагітною подорожувала до Єрусалиму, а тоді з малесенькою Дитиною тікали від Ірода у Єгипет. Вона переживала страх, коли маленькою дитиною загубили її у великому Єрусалимі. Коли Він пішов проповідувати, а вона пішла за Ним. А які болі і страждання розривали її серце, коли вона стояла під Хрестом. Не забуваймо про це.
Можливо не даремно сьогодні у храмі і Хрест Святий, символ Страстей Господніх, а поряд з Хрестом ікона – символ благодаті Божої на Діві Марії, яку їй благовіствує Ангел. І ми поєднуємо це в одному в нашій вірі православній. І поєднуємо у своєму житті, в радості і горі, у стражданнях і у святкуваннях. Ми завжди пам’ятаємо життя Діви Марії, страждання Господа нашого Іісуса Христа, і розуміємо, що саме в цьому і є дорога нашого з вами спасіння. А сьогодні початок цієї дороги. Живіть і радійте у стражданнях, і у святкуваннях, радіймо і славимо Господа нашого Іісуса Христа, Діву Марію і ту благодать, яка над кожним із нас.
Боже благословення на всіх вас!»
