Сьогодні, 27 вересня у велике свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні торжество Хреста Господнього, Хреста на якому розіп’ятий був Бог Господь наш Іісус Христос. Сьогодні двонадесяте свято в якому ми приклоняємо коліна свої перед Хрестом і співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико!». Поклоняємося Чесному Животворящому Дереву.
Господь був розіп’ятий на Хресті і цей Хрест був загублений у віках. Розвалили Єрусалим, зрівняли із землею храм святий і тільки в 4-му столітті, коли християнство стало державною релігією, зробили розкопки і знайшли три хрести на лобному місці, на тому місці, де був розіп’ятий Христос. Коли приложили тіло мертвої людини до одного із цих хрестів, мертвий ожив, воскрес. І цим зрозуміли, що це і є Хрест Господній.
Патріарх підняв цей Хрест високо над головою, щоб побачили всі люди цей Животворчий Хрест. А побачивши, щоб увірували і прийняли всім серцем віру Христову.
Проходять роки і віки, знову війни і негаразди приходять на святу землю, знову зникає і знаходиться Хрест. І сьогодні в реальному світі, у нашому світі реально того Хреста вже не існує, його розібрали по часточкам. Виникає питання – чому в людській історії так відбувається? А відповідь проста… Щоб зрозуміти, давайте згадаємо Божу дорогу, земну дорогу, земну путь Його, згадаймо як Він, ми святкували на весні, як Він уходив в Єрусалим і Його всі вітали і шанували, під ноги Йому кидали одяг свій і пальмовим віттям вітали Його, як Царя. Через декілька днів тією ж дорогою Він повертався назад, але вже на спині ніс Хрест Свій. І ті, що декілька днів назад вітали Його пальмовим віттям, плюють в обличчя Богові. І ті, що ще декілька днів назад кидали Йому під ноги одяг свій, кидають у спину Йому прокляття. Але як не дивно, дорога з Хрестом і є дорогою тріумфу Бога нашого.
Сьогодні в Апостольському читанні ми читали, що це для язичників безумство, для інших релігій безумство – як це розіп’ясти Бога, як це Бог страждає на Хресті. Але саме таким є наш Бог, Бог, який страждає заради нас з вами, і в цьому Його тріумф, і в цьому Його сила, і в цьому наша сила – сила Церкви Христової, в Хресті. А Хрест і є символом страждання. І історія людська саме в цьому і заключається.
Озерніться в людську історію, в найважчі часи Церква була найсильніша. А коли Церква починала зливатися, з’єднуватися із державою, з політиками, Церква стає слабкою. І саме тому відбувається зараз отаке в Росії, можливо бачили, який храм побудували рік, чи два назад, храм для солдатів весь в золоті і болотного кольору. Там є ікони Іісуса Христа, але в храмі немає Бога. І саме тому, Церква зростала, от згадайте ще 20 років назад, як зростала наша Церква тому, що була біда. Сьогодні, коли ми зажили трохи краще, є навіть такі випадки, що священики відрікаються від свого священства. Здавалося б жити легше, але пропала та благодать – благодать Хреста Господнього.
Хрест – це завжди страждання. Але Господь бере ці страждання на Себе, наші з вами страждання бере на Себе. І Він розпростирає руки на Хресті і нас запрошує до Себе на Хрест, щоб полегшити наші земні страждання. Хрест – це і символ Воскресіння, і недаремно ми сьогодні продовжуємо спів: «Хресту Твоєму поклоняємось і святе Воскресіння Твоє славимо!». Наше з вами воскресіння тільки через Хрест, через Хрест з Господом нашим Іісусом Христом. Він – дорога і життя, дорога терниста, дорога складна, але легка і солодка, бо Бог там на Хресті чекає нас, там на Хресті підтримає нас, там на Хресті не покине нас. І ми не покидаємо Хреста, будьмо з Хрестом і у важкі хвилини і коли стає легше жити, пам’ятайте – на Хресті Бог, Він за нас з вами помирає, щоб ми з вами воскресли останнього дня Судного.
І хай ця пам’ять буде завжди на наших грудях у вигляді хрестика, хай ця пам’ять буде завжди з нами, коли ми проходимо мимо святого місця і хрестимося. Хай ця пам’ять буде з нами у нашій вірі, вірі Хрестовій, нині, повсякчас і на віки віків. Амінь!
Боже благословення на всіх вас!».
