17 квітня у Вербну Неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, радісно сьогодні на душі, не дивлячись на те, що продовжується страшна кровопролитна, жорстока війна на нашій Українській землі, ми сьогодні святкуємо. Господь Бог наш Іісус Христос входить у Єрусалим і жителі Єрусалиму, діти маленькі зустрічають Його віттям пальмовим. Цар сідає на осляті, і як Цар в’їжджає в Єрусалим, але на осляті.

Сьогодні можна багато почути: як ми будемо святкувати, коли йде війна, чи може бути справжнє свято, коли вбивають людей сьогодні на сході України. Але я скажу по іншому, згадайте, де найбільше жартують люди? В лікарні! Хворі люди жартують найбільше.

Саме тому ми повинні святкувати, бо йде війна за наше життя. Прийшов воріг убити нас Українців, так як убили Господа нашого Іісуса Христа на горі Голгофі, розіп’яли Його і Він пролив кров, били і знущалися над Ним. Він знав, що Він іде на страждання і поряд з цим Він приймав похвалу від дітей, бо ніщо не може зупинити радість життя. Якою б страшною і холодною не була зима, завжди приходить весна і розтає лід, ховається холод і розпускаються квіти. Життя завжди перемагає смерть.

Господь Бог наш Іісус Христос йде на страждання і на смерть, Він знає про це і приймає похвалу від людей.

Україна сьогодні страждає, ллють кров нашу українську нелюди, але скільки жартують наші українці в цей час, скільки співу і пісень нових з’явилося в Україні. Я вам скажу такий цікавий факт, я сам був здивований, з’явився окремий сайт на якому українці викладають свої вірші. Люди почали співати і вірші писати, матушка почала писати. Бо коли болить душа, вона хоче щось сказати, проявитися, бо життя завжди сильніше від смерті, а радість, наша радість життя і перемоги проганяє усяку тугу і жаль.

Сьогодні ми прийшли із віттям вербовим привітати Господа нашого Іісуса Христа. Сьогодні ми українці страждаємо, але поряд з цим ми молимося і віримо – Господь не покинув Україну, Господь з нами страждає. Поряд з цим ми любимо нашу Україну і Господа нашого Іісуса Христа. Не войовничого Бога, а Бога страждаючого, Який на Хресті переміг смерть і переміг зло. І сьогодні Україна розіп’ята безжальний ворогом, який прийшов з москви. Безжальними рашистами розіп’ята наша Україна, але віримо ми, що воскресне Україна. Що як воскрес Господь наш Іісус Христос, воскресне і наша Україна, і наша Церква. І те, що нас сьогодні в храмі так багато, підтвердження того, що нас не убити! Не вбити нашу віру, не вбити дух Український, дух гречкосія, дух робітників, козаків, які орали землю, а на межі була затикана шабля. І ніколи ми ні на кого не нападали, але хто прийшов на нашу землю, той отримає достойну відсіч. І це зрозуміли, я думаю сьогодні наші північні сусіди. але найважливіше сьогодні – це те, що ми самі це зрозуміли, бо довгі роки спала Україна, бо довгі роки ми самі про себе не могли подумати, що ми на стільки сильні, що Господь Бог дасть нам сили протистояти сотням тисяч нелюдів. Без зброї ставати перед танками і перемагати. Як Господь Бог наш Іісус Христос пішов на Хрест і переміг, так і ми пішли на ворога і перемагаємо.

Сьогодні зранку нас розбудив спів пташок. Буде перемога, прийшла весна, прийшла Верба, зазеленіє Україна, розцвіте Україні і будуть наші діти жити у вільній, незалежній державі, світлій, багатій. І буде заздрити ще весь світ нам українцям. Прийшла весна, розквітне Україна і розквітне наша Українська Церква. І не треба нам золотих куполів, у нас є золоті серця, у нас є золоті, працьовиті руки.

Прийшла весна, прийшла Верба. Сьогодні я хочу сказати маленьку цікаву інформацію – у наших Збройних Сил є цікава артилерійська установка і  називається вона «Верба». Я сьогодні хочу сказати всім нам – не я б’ю, верба б’є! Б’є того духовного ворога і того безжалісного нелюда хай б’є наша «Верба», вибиває усяке зло, усяку нечесть із нашої землі, із нашої церкви української. Щоб ніколи більше московські заблуди не блудили по нашій землі. Є росіяни з щирими серцями, хай живуть, хай трудяться разом з нами, хай моляться разом з нами в Українській Церкві. Бо ми завжди відкриті до тих, хто відкритий до нас, ми завжди добрі до тих, хто прийшов до нас з хлібом і сіллю. Але ми завжди дамо відсіч нашою «Вербою» тим, хто прийшов до нас з автоматом.

Ще і ще раз, не я б’ю, верба б’є, від нині за тиждень Великдень, недалечко червоне яєчко! Скоро буде Паска, скоро-скоро буде наша перемога і ми будемо жити в незалежній, багатій, світлій державі, молитися в незалежній Українській Церкві і славити Господа нашого Воскреслого Іісуса Христа.

Боже благословення на всіх вас!».