25 квітня до храму святої Покрови на Архиєрейську літургію Іоана Злотоустого прибув Преосвященнійший Владика Євстратій архиєпископ Чернігівський і Ніжинський. Після літургії Владика Євстратій звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Всечесні отці, дорогі браття і сестри, Христос Воскрес!

В ці дні вже багато було сказано і в посланнях, і в проповідях, і у вітаннях, про те чому ми святкуємо, незважаючи на ті сльози, горе і скорботу, руйнування і страждання, які принесли на нашу землю російська армія, розв’язавши проти нас війну. Чому ми святкуємо? І чи потрібно святкувати у такий час?

Бо можна зустріти такі думки, що – не буду святкувати. Але заперечення святкування саме в цей час, як на мене походить з очевидного не розуміння того, що є святкування за своєю сутністю. А сутність ця відкривається якраз у слові, що ми вживаємо, яке відрізняє нас від російської традиції. Бо у російській традицій – це «празднік», тобто час праздності, коли людина не працює. А в українській традиції це є СВЯТО, тобто день святий, день, який ми маємо використати для того, щоб освятитися, стати ближчими до святості.

Що таке є СВЯТІСТЬ? Бо дуже часто і святість розуміється зовнішньо. Ось маємо ікони Святих, шануємо Їх, молимося до Них. І часто святість асоціюється з цим – прославленням тих, хто вже упокоївся, угодників Божих, подвижників, праведників. І деякі люди вважають, що це щось на зразок посмертного присвоєння почесного звання. І тому часто навіть до Церкви звертаються і якихось історичних постатей, героїв минулого пропонують – а чому ви їх не канонізуєте? Тобто так ніби Церква має їм присвоїти якесь звання. У нас присвоюються державні звання, а Церква посмертно нічого не присвоює, бо що може після смерті Церква присвоїти людині? Все, що людина має, вона має від Бога і має як наслідок свого життя.

Але святість – це не тільки те, що ми бачимо наочно і те, що ми спостерігаємо. Святість є природна властивість Божа. Бог святий по природі. А що означає саме слово СВЯТИЙ? Виокремлений. Початкове значення в Біблійній мові, в єврейському слові святий «кадок» – означає «виокремлений». Вокремлений в якому сенсі? Виокремлений від буденного звичайного використання, виокремлений з природного порядку речей. І приклад, який можемо зрозуміти певною мірою, що це є таке. На прикладі храму, храм є святий, чому?

Бо ми його будуємо як місце виокремлене від буденного звичайного вжитку, ми у храмі не живемо, ми в храмі не робимо якихось речей, які є звичайні, буденні. Для цього є інші місця. Але ми виокремлюємо це місце для того, щоб тут прославляти Бога, зустрічатися з Ним, молитися Йому. І саме тому храм називається святим.

Ми маємо священні речі, святі предмети. Часом люди ставлять питання – чому священнослужителі вдягаються у ризи? Риза призначена виключно для богослужіння і вона виокремлена з буденного звичайного вжитку тільки для, того, щоб вдягнувшись у цей одяг, служити в ньому Богу. І тим самим ми зовнішньо виокремлюємо себе і свій час, коли ми служимо Богові, для того, щоб присвятити саме Йому це.

Так само, наприклад,ми знаємо, що у нашому буденному, звичайному житті, поза церковному ми ж використовуємо спеціальний особливий одяг з якихось спеціальних, особливих нагод. Ніхто не приходить на весілля, вдягнувшись в одяг робочий. Ніхто не приходить на прийом до когось, чи на гостину в одязі звичайному, повсякденному, домашньому. Навіть у притчі Євангельській ми знаємо, коли господа побачив людину на весіллі у не весільному одязі, то запитав – друже, чому ти не у весільному одязі? А коли той не мав, що відповісти, сказав – викиньте його геть.

Якщо ми в житті звичайному робимо так, виокремлюємо, через зовнішнє ми спонукаємо себе до певного внутрішнього настрою. То тим більше, коли ми говоримо про спілкування з Богом.

І ось святі дні – це є дні, які ми виокремлюємо із буденного життя для того, щоб присвятити їх Богові і щоб ми наповнювалися святістю. Щоб ми долали цю буденність світу цього і підносились вище. І ось з цього розуміння хіба не найпотрібніше зараз нам мати святкування і священні дні. Тому, що вже два місяці ми постійно є у горі й скорботах і в печалі, і в турботах. Кожного дня ми читаємо новини, чуємо, що відбувається. І от посеред цього всього нам потрібно виокремитися, щоб мати спілкування з Богом і відчути, що нам приносить Воскресіння Господнє. Це не просто велике чудо, яке сталося майже дві тисячі років тому, коли розп’ятого на Хресті Сина Божого поховали у гробі, а ученики Його зустріли Воскреслим. Але це те, що має стосунок до кожного з нас. Бо Христос помер і Воскрес не для Себе. Він, як Син Божий є Джерело Життя і Життя Вічного. І тому Він, як Син Божий, це Життя Вічне дарував через Свою Хресну смерть і Воскресіння як жертву нам людям. Щоб і ми в Ньому мали життя вічне.

І тому особливо це усвідомлення серед страждань і смерті, що вони не мають вічної влади над людиною. Що навіть, коли людина помре, загине, смерть до всіх прийде раніше чи пізніше, але всі ми воскреснемо. І усвідомлення того, що є вічне життя, що цим життя не закінчується – це хіба не потрібно нам зараз особливо, як нагадування, щоб ми не боялися. Як Господь каже: «Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а душу вбити не може. А бійтесь тих хто може, погубивши душу, погубити тіло». Тобто не бійтеся тих хто вбиває фізично, їх треба остерігатися, з ними треба боротися, але перед ними не мати правдивого страху. А боятися треба гріха. І диявола, який спокушає на гріх. Тому, що це є смерть вічна, бо відплата за гріх – покарання.

І все це нам нагадує наше святкування, все це нам нагадує, коли ми виділяємо цей час особливий для того, щоб більше зосередитися на питаннях вічного, духовного, на наших взаємовідносинах з Богом.

Я хочу побажати всім нам, щоб і цьогорічний Великдень і всі ці святкування цьому сприяли. Щоб ми утверджувались в Божественних істинах, щоб ми утверджувалися у вірності Богові, відганяли страх. Одні із перших слів, які Воскреслий Господь сказав: «Радійте і не бійтеся». І також сказав: «Мир вам». Оцей мир Господь приносить, Господь дає.

І ми впевнені, що з Божою допомогою цей мир буде відновлений і утверджений і на нашій землі.

Богу нашому Слава на віки віків. Амінь!».

Також Владика Євстратій і всечесні отці відвідали і помолилися біля меморіальної дошки Станіслава Прощенка, який загинув, захищаючи наш рідний Ніжин. Вічна пам’ять і Царство Небесне нашим Героям!