11 червня у загальну Поминальну суботу настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні переддень, чи перший день, початок свята Святої Троїці. І Свята Православна Церква, і ми з вами молитовно згадуємо всіх від віку померлих людей.
Я, підносячи молитви до Господа, сьогодні згадав цікаву історію із свого власного життя. Років 20, напевно, назад, коли кругом нашої церкви ще була велика руїна і було багато роботи, відбувалося будівництво. Людей було мало біля церкви, тому я особисто копав яму, велику яму біля нашого храму. І ось на глибині близько двох метрів я просто натрапив на цілий шар, цілий пласт людських костей. І протягом всього будівництва дуже багато ми знаходили людських черепів, костей. Всі ці мощі ми зберегли. Позаду нашої Миколаївської церкви ми влаштували таку імпровізовану могилку, де закопали всі ці кості і зробили підпис: «Всім від віку померлим і похороненим біля нашого храму».
І от саме тоді, задумавшись над цим, я зрозумів, адже якщо добре подумати, тисячі і тисячі років мільйони і мільйони людей по всій землі жили, молилися, любили, трудилися і помирали. І вся наша земля, по великому рахунку, це велика могила. Могила для всіх від віку померлих людей.
Ми не пам’ятаємо вже їх, їхні імена затерлися у віках. Але чи пам’ятає їх Бог? Ми розуміємо, що Бог пам’ятає тих чия могилка на нашому кладовищі, а на могилі хрест. Чи пам’ятає Бог тих чия могилка вже зрівнялася із землею? Чи пам’ятає Бог тих, хто згорів у вогнях історії людської і ніколи в нього не було могилки. Чи того, хто затонув далеко в морі, океані, і ніхто ніколи не знайде його прах. Я впевнений, Бог пам’ятає кожного по імені і по ділах його. І для кожного з них Господь Бог народився в цьому світі, жив у цьому світі, страждав на Хресті й помер і Воскрес для кожного з тих, хто у віках по всьому світу жив, трудився і помер, і воскресне останнього дня Судного.
Мільйони і мільйони людей, мільйони і мільярди, напевно, імен людських. Ми не можемо пам’ятати, але пам’ятає їх Бог. І ми не як люди, а як Церква Христова сьогодні молитовно згадуємо їх усіх від віку померлих. Для того, щоб вони почули нашу молитву і возрадувалися там у світі Духовному, що ми пам’ятаємо їх. Для того, щоб наш з вами корінь, життєвий корінь, який йде далеко у минуле, глибоко в історію, був живим, бо у Бога немає мертвих – написано у Святому Писанні. Для Бога усі живі.
І всі ті, що від віку померли, живі перед Богом. Вони наш історичний корінь, який дає нам сили сьогодні жити і молитися, трудитися і боротися. Особливо сьогодні ми це розуміємо. Весь світ дивується як ми вистояли перед навалою московської орди на нашу землю. А ми вистояли тому, що у нас глибокий і міцний корінь, у нас сильне минуле. І від дідів і прадідів у наших жилах тече кров Козацька, яка не здається. У нас живе Дух Християнський, який є міцним і непереборним.
Саме тому наша Церква сьогодні жива. І скільки б сотні тисяч не нападали на нас, ми вистоїмо, бо з нами Бог і з нами сила і дух всіх від віку померлих православних християн, наш Козацький рід.
Ми віримо в це. З цією вірою ми живемо, трудимося і боремося, з цією вірою ми сьогодні за всіх наших померлих молимося. І так будемо і на далі жити, трудитися, боротися і молитися.
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
Після літургії у храмі відслужили велику панахиду. Вічна Пам’ять і Царство Небесне всім від віку померлим!
