У велике свято Різдва Пресвятої Богородиці настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, живучи у цьому світі, ми живемо у постійному круговороті смерті і народження. Все змінюється кругом нас. Ми спостерігаємо, як відновлюється земля весною. Ми чекаємо народження дітей наших, внуків, надіємося на правнуків. Чекаємо і надіємося на краще у цьому житті.
З такою надією жили й Іоаким і Анна. В своїй печалі, в печалі бездітності вони чекали на народження дитини. Більше того, у древності в ізраїльському народі бездітність вважалася великим покаранням Господа Бога. І людей у яких не було дітей, навіть зневажали, сміялися над ними і вважали їх негідними навіть прийти до храму, принести жертву Богові.
В цій печалі, в печалі бездітності молилися день і ніч, підносили свою печаль до Бога, і обіцяли віддати дитину Богові. І Господь дарував їм дитину, але не просто дитину, величну дитину, яка стане джерелом Спасіння, народить Бога на цій землі.
Так і ми в нашому житті чекаємо на краще, надіємося на щось краще й інколи доводиться довго чекати. Як бездітні батьки просили дитини у Бога, і ми не засмучуємось у тому, що інколи доводиться довго чекати. Бо чим більше ми чекаємо і молимося, тим солодше буде плід нашої молитви, те, що Бог дарує нам.
Ми довго чекали незалежності нашої держави. Ми отримали юридичну незалежність, але фактично ми були ще залежними. Сьогодні нашими молитвами в муках, як і написано в Біблії, що в муках буде народжувати. В муках і стражданнях сьогодні народжується наша Україна, справжня Україна. Ми довго чекали цього, сьогодні ми дочекалися.
Сьогодні день від дня ми наближаємо перемогу, ми віримо в цю перемогу. Її поки що, здається, що і не видно, коли вона буде. Ще точаться бої і наші хлопці проливають кров за нас з вами, за цю незалежність. Але віримо, що так воно і буде. Ми вимолимо у Бога цю перемогу, як Іоаким і Анна вимолили дитину для себе. І цю перемогу ми будемо плекати, як Іоаким і Анна плекали свою маленьку дитину.
І ця перемога, як Діва Марія прийшла до нас людей, як джерело спасіння, і наша перемога над ворогом прийде до нас, як джерело і надія на краще майбутнє нас, дітей наших, нашої держави України, нашої Церкви Української Православної.
Віримо в це, не покладаємо рук. Хай безнадія не прийде в наше життя, хай в наших серцях завжди живе віра, віра і надія на Бога нашого, що Він не покине нас. Від сьогоднішнього дня віра і надія на Богородицю Прісну Діву Марію, яка молить за нас. Вона народжується сьогодні в нашій церкві, в наших серцях, Вона народжується сьогодні в муках і в нашій державі.
І віримо ми, що молитвами Пресвятої Богородиці, день Різдва Якої ми сьогодні святкуємо, ми здобудемо перемогу, прийде радість у наш дім, до нашого народу і в нашу державу.
Віримо і молимося, молимося і боремося, боремося і перемагаємо!
Боже благословення на всіх вас!».
