У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, ми всі називаємо себе християнами, ми всі ідемо дорогою Господа нашого Іісуса Христа. Саме тому ми не можемо обминути Його найважливіші слова, якими сьогодні Він звертається до нас з вами, до всіх нас, до всіх без винятку. «Любіть ворогів ваших», – каже Господь сьогодні нам.
І здавалося, що тут такого. Не так важко полюбити ворога, який десь далеко за океаном, не так важко полюбити ворога, якого не знаєш особисто. Але як можна полюбити ворога, який прийшов на твою землю, вбиває твоїх дітей, ґвалтує наших дівчат, грабує і відбирає нашу землю? Це дуже важко говорити слова любові матері, яка побивається, як чайка, над гробом свого сина. Як сказати матері: «Люби ворога свого».
Колись в Інтернеті було відео, звичайно, потому його швидко видалили, як московські нелюди тримають полоненого за руки і за ноги, а один молотом розбиває живому полоненому його суглоби. І той вже не кричить, він пищить від болю. Як сказати цій людині: «Ти повинен любити свого ворога».
Я не знаю, як звернутися до матері убитої дитини, я не знаю, як звертатися до тих, хто сьогодні страждає в московському полоні і терпить нелюдські муки від нелюдів. Я не знаю як, якими словами звертатися, я не знаю, як говорити тим, хто втратив своє житло, своїх рідних, свою землю, рідну землю, грядочку на якій садив цибулю чи квіти. У нього відібрали це асвабадітєлі, носітелі руского міра. Відібрали найдорожче.
Я проста людина з хрестом у руках, я не знаю, як говорити це. Але я знаю, що Господь на хресті наш Бог в Якого всі ми віримо і Якого стежиною ідемо, не хресті терпів такі ж муки, нелюдські муки від нелюдів. Його прибивали живим за руки і за ноги до хреста і Він на хресті молився до Бога Отця: «Отче, прости їм, бо вони не знають, що творять». Він на хресті не переставав любити тих, хто розпинав Його, я знаю це. І я не знаю, як навчитися цьому, але я буду тягнутися до Бога, до Його хреста, до Його розп’яття, щоб хоч якось навчитися цієї Божої любові – любити ворога свого, бо так заповідає Господь.
Більше того, Господь говорить, що цим ми переможемо! Христом Господнім, хрестом Божої любові ми переможемо усяке зло, бо зло перемагається любов’ю. Не злом на зло, а любов’ю проти зла.
Я не міг про це говорити тій матері біля гробу її убитого сина, бо ще жива рана. До мене приходять воїни і я не можу говорити їм про те, що вони повинні любити тих, кого вони підуть вбивати завтра. Не вбивати, кажуть воїни наші – знищувати наших з вами ворогів. Я не можу це говорити. Але я хочу, щоб хоча б ненависті у нас не було. Щоб ми не ненавиділи своїх ворогів, а де не буде ненависті, там проросте квітка Божої любові. А в Божій любові ми переможемо усяке зло.
Ще і ще раз, я не знаю, як навчити вас любити ворогів наших, я не знаю, знає Бог. Молімось і вчімося у Бога. Він сказав: «Любіть ворогів ваших». Будемо вчитися у нашого Бога любити наших ворогів. І цим ми переможемо!
Боже благословення на всіх вас!».
