У день вшанування памʼяті першоверховних апостолів Петра і Павла настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, з перших днів створення світу іде війна, війна між добром і злом, між темрявою і світлом. І ми люди – воїни Христові у цій боротьбі й тільки від нас залежить на якій стороні станемо ми з вами, чи на стороні світла, чи на стороні зла, темряви. Сьогодні ми молитовно згадуємо воїнів Христових, першоверховних апостолів, які в перших рядах стоять і сьогодні у цій боротьбі й просвітлюють всю землю і землю українську світлом Христової правди. І хоч ми згадуємо їх в один день, але це дві зовсім різні людини.
Апостол Петро був простим рибалкою, якого покликав Господь за собою і він покинув і човен свій, і сіті свої і пішов за Христом. Так, цей шлях був не простим, складним, бо і він спіткнувся у цій боротьбі і відрікся від Христа, але потому розкаявся. Бо віра була його великою і, дивлячись на його віру, Господь називає його Петром, тобто каменем на якому збудується Церква Христова і врата адові не здолають її.
Апостол Павло був високоосвіченою людиною, який за життя не бачив Христа, який був противником віри Христової. Але у цій боротьбі проти істини Божої йому явився Господь, осліпив його і вже осліпленого направив на шлях істинний, дав йому побачити світло правди. І він став ревним поборником істини, світла і правди.
Сьогодні ця війна продовжується, війна не просто там на сході між українцями і московськими загарбниками, які прийшли на нашу землю. Це тільки явний прояв тієї духовної війни, яка починається тут у храмі Божому і по всій Україні. Тієї духовної боротьби, яка почалася ще століттями назад між правдою і неправдою. І сьогодні ми Українська Церква стоїмо за правдою, з нами правда, з нами Бог, бо ми не зазіхаємо на чуже, нам не потрібно чиєсь. Ми славимо Бога своєю українською мовою, яку Бог нам дарував. Ми любимо нашу Українську землю, шануємо сусіда, але любимо своє і ніколи, підкреслюю – ніколи не зазіхали на чужу землю, на чужу мову, на чужу культуру і на чужу церкву. В нашу ж землю і в нашу ж церкву завжди пролазить отой дух «руского міра», який віками вбиває українців, вбиває духовно і тілесно.
У цій боротьбі я хочу закликати нас українців, щоб ми стояли, як Петро, як камінь тверді у своїй вірі. І тоді врата адові не здолають нас і нашу церкву. Так, можливо не на всіх наших храмах золоті купола, але хіба золото в тому? Золото наших душ і нашої правди перемагає і освітлює всяку неправду. Сьогодні є українці, які ходять в російську церкву в Україні, які моляться не за перемогу, а якщо за перемогу, то це ще питання чиєї перемоги вони хочуть, коли їхній патріарх благословляє на вбивство. Патріарх Кіріл благословляє росіян на вбивство українців, то за що вони моляться в своїх російських церквах?
І хочеться, щоб як Павла Господь направив їх, Господь дав їм істину, зрозуміти істину. Що істина не там, де золоті куполи. Істина там, де золото душ, золото правди. Ще і ще раз сьогодні ми молимося за перемогу правди у всьому світі, за перемогу правди на Українській землі, за перемогу правди й істини в Українській Православній Церкві істинно українській церкві. А Господь Бог хай укріпить нас у вірі, як Петра, дасть нам твердість віри, камʼяну твердість віри, як дав Петрові. А Господь наш виправить скривлену віру наших братів і сестер, які ще й сьогодні не розуміють, що ненависть панує в їхніх душах, зло панує в тій церкві, що називає себе українською. Але насправді є російською церквою в Україні і в цьому є її лукавство і неправда.
Молитвами святих апостолів Петра і Павла нехай запанує переможний, справедливий мир на українській землі, в душах українців і по всій землі Христовій.
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
