У Навечір’я Різдва Христового настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа!
Улюблені во Христі браття і сестри, у переддень Різдва Христового у неділю Навечірʼя Різдва Господа нашого Ісуса Христа ми читали Євангеліє родоводу Господа Бога Ісуса, Бога, Який народився від людини, став людиною і жив поміж людей. І цим вказує приклад і нам життя нашого на землі.
Ми читаємо родовід, слухаємо дивні імена, дивні для нашого слуху. И не знали тих людей, але з року в рік Православна Церква за уставом перечитує імʼя за імʼям, імʼя за імʼям, імʼя за імʼям. І здається, для чого це нам? Пройшли тисячі років, для чого нам памʼятати? Для чого нам знати? Це для нас приклад, як ми повинні жити і вчити своїх дітей.
Говорячи про це, я згадую своє дитинство і старенькі сільські хати моїх бабусів, дідусів, сусідів. І я думаю, що кожен зараз з вас згадає і згодиться зі мною, що всі стіни були завішані фотографіями дідів і прадідів. І особливо бабуся могла годинами розповідати свою історію про своїх батьків, дідів і бабусь, памʼятаючи не тільки їхні імена, а їхнє життя, як вони жили, хто на якому фронті воював, хто кого народив. І маленькій дитині, коли ще в нас не було інтернету, так було цікаво сидіти і слухати ці історії. Але це не просто історії, це наш корінь, корінь українського народу, який планомірно знищували, підрізали нам корінь, щоб ми забули якого ми роду, племені. Із нас усіх робили щось незрозуміле – совєтскій народ, хоча в кожного з нас був свій корінь.
Наш український корінь – глибокий, наш український родовід – гордий, наш український рід – сильний. Віками знищували нашу віру, підміняли Різдво з 25 на 6-7, підміняли хрещення на звіздини, святих підмінили на мощі леніна в зікураті – сатанинська робота. І сьогодні прийшов час, коли ми ну в кращому випадку памʼятаємо своїх діда і бабу, дуже рідко ми можемо згадати своїх прадіда і прабабусю. І вже ніхто не згадає прапрабабусю, і ніхто ніколи не прочитає свій родовід так, як сьогодні ми читаємо родовід Господа нашого Ісуса Христа. І мало хто з нас зможе розказати про свій рід так, як розповідали про свій рід наші бабусі й дідусі. Але не знищили наш корінь, і ми повертаємося до нашого коріння, святкуємо Різдво так, як святкували наші прадідусі і прабабусі – 25 грудня. Повертаємо до свого коріння і до своєї памʼяті й памʼятаємо, що ми сильний і гордий, і побожний народ. І в козаки приймали й, перш за все, питали за віру. Якщо віруєш у Бога, значить будеш козаком, все решту ми тебе навчимо. Якщо віруєш у Бога, то буде майбутнє у твого роду. Віками знищували наш народ, сьогодні прийшли, щоб просто знести з лиця землі наш український рід, але ми підняли свої голови, ми згадали свій родовід, ми стали, як одна стіна проти ворога в якого дійсно немає роду. У нас є цей рід.
І сьогодні, читаючи родовід Господа нашого Ісуса Христа, кожен з нас памʼятаймо про наш родовід, про наші традиції колядування, святкування, про наші традиції в молитві й праці, про наші традиції в боротьбі. А ми на свята в радості часто плачемо, а коли боремся і в горі, і у проблемах сміємося і жартуємо, правда, І воїни наші сьогодні там на передовій сміються і колядують, ідуть в бій і колядують. І ми будемо колядувати і передали їм, ну напевно, кілограм триста куті поїхало на фронт, так щоб кожен з наших воїнів відчув, що є свято.
Будемо памʼятати наш родовід, памʼятати Господа нашого Ісуса Христа, молитися, трудитися, боротися і переможемо!
Христос рождається! Славімо Його!».
