У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали притчу Господа нашого Ісуса Христа про званих на вечерю, про запрошених і вибраних, які як один відмовилися від тієї вечері. І написано в Євангелії, сказав Господь, що розгнівався Господар, Той, Хто запрошував, Той, Хто наготував нам усім велику вечерю, щасливе майбутнє, Царство Небесне, все найкраще, що є в цьому світі. Розгнівався, коли ми відмовляємося від цього.

Сьогодні ми служимо святу літургію, як оту вечерю і знаходимо ми самі перед собою тисячі причин, щоб не прийти до храму. І повірте, немає ні однієї причини, яка була би справжнім виправданням перед Богом. Бо навіть важкохворий звертається до Бога, ногами не може прийти, але душею він з богом на тій святковій вечері. Все інше, що відволікає нас від того, що приготував нам Бог, від того, що дарує нам Бог, тільки суєта нікому непотрібна, марна суєта, яка з часом зникає. І непросто зникає безслідно, а приносить нам ще й шкоду, горе, війни, кров. Бо розгнівався Господь, написано сьогодні.

Звичайно ми віримо в люблячого Бога, в Господа нашого Ісуса Христа, Який зійшов на хрест, Сам Себе віддав на страждання, щоб врятувати нас, тих, хто відштовхує Його любов. Ми віримо в люблячого Бога, але і в любові Бог може розгніватися на нас, якщо ми відкидаємо Його любов. Він не наказує тих, хто не прийшов до Нього на вечерю. Перечитайте сьогодні Євангеліє ще раз. Ні, Він не наказує їх, Він просто закриває двері перед тими, хто відштовхує Його любов. Він кличе з дороги сліпих, кривих, бідних, всіх на свою вечерю. А перед тими, хто був вибраний і запрошений, закриваються двері. Але як на мене, то це найбільше наказання від Бога, коли Бог закриває двері своєї любові перед людиною.

І знову неможливо сьогодні не згадати війну. Бо ми молимося, а наші воїни в окопах у холоді мерзнуть, під обстрілами горять, але тримають, тримають на своїх мужніх плечах те чисте небо, під яким ми сьогодні підносимо свої молитви. Я ж сьогодні хочу згадати про ту церкву, яка благословила початок цієї війни. Вони називають себе «церквою», але ті, хто почав війну, ті, хто напав на наші мирні міста і села, я переконаний, вони отримають від Бога покарання. Господь закриває перед ними Свої двері, двері Своєї любові. Бо найважчий гріх – убити.

Сьогодні продовжується війна, і всі ми звані на цю вечерю Господню, повірте і росіян, і тих, окупантів, що прийшли на нашу землю, Бог теж кликав на Свою вечерю. Але вони відштовхнули Божу любов, прикриваючись російською церквою, вонипроливають кров, українську кров. А кров людська – не водиця. Написано в Біблії, що кров невинно вбитого брата взиває до Неба про помсту. І Господь закриває свою любов перед тими, хто проливає ту кров.

Ми ж прийшли сьогодні до Бога, у важку хвилину українці стали перед Богом на молитву. 56 днів у нашій церкві два роки назад, коли розпочалися обстріли України крилатими ракетами, 56 днів ми безперестанно молилися в церкві і Бог почув наші молитви, і Бог відвернув від нас окупацію. Але це не кінець, ще продовжується війна. Багато сьогодні питають – скільки буде продовжуватись? Я ж запевняю кожного з вас, як Христос воскрес на третій день після Своєї смерті, за три дні Він може очистити всю українську землю від усієї нечисті. В Нього є ця сила і ця можливість, і любов до нас українців. Залишається дуже мало – стояти у вірі нам з вами в тилу, допомагати воїнам, які стоять у вірі зі зброєю в руках і захищають наших дітей, і наше майбутнє. Стояти у вірі й у молитві. Сьогодні в дні війни наш храм і кожен православний храм, справжній православний храм повинен бути переповнений, бо в кожного з нас є хтось там на війні. І кожен з нас повинен молитися, згадувати імена, імена, імена, бо вони звідти просять – моліться за нас!

Тож, я закликаю вас усіх, хочете наблизити перемогу, хай не буде порожній храм! Щодня о восьмій годині молебень за перемогу, на літургію приходьте, моліться, допомагайте нашим воїнам працею і молитвою. І Господь почує нашу молитву і наблизить перемогу, і буде таке свято на увесь світ, свято перемоги добра над злом, Бога над нечистим. Ще і ще раз закликаю вас – молімося! І нехай Господь почує нашу молитву!

Боже благословення на всіх вас!».

Спаси Господи!

Також після літургії, отець Михаїл виконав важливу місію, а саме вручив медаль «Хрест Свободи» від Православної Церкви України з благословення Митрополита Київського і всієї України Епіфанія  Строєвій Ларисі Іванівній і Болбату Олександру Сергійовичу. Аксіос!