У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали Святе Євангеліє, цікаву історію про Господа нашого Ісуса Христа, який, втомившись у дорозі, сів відпочити біля криниці Якова. Бог народжується в тілі, живе посеред людей, подорожує по цій землі, зцілюючи хворих, проповідуючи істину. І ось Він втомився, втомився, сів біля криниці, щоб напитися води. Криниця глибока, дістати нічим. Приходить жінка-самарянка, яка прийшла набрати води і Він просить у неї напитися води. Здавалося би, як це Бог втомився? Здавалося би, як це Бог просить води у людини?
Сьогодні час важких випробувань України, нашого народу, нашого з вами важкого випробування, ми повинні з вами зрозуміти це непросто розумом, а серцем. Бо ми з вами сьогодні втомилися від війни, втомилися воїни, втомилися ми з вами. Як втомився Бог у своїй подорожі, ми втомилися у цій війні. І я запевняю вас, і Бог, Який є любов, Бог, Який є мир, Бог, Який страждав на хресті, кров Свою пролив ради того, щоб був мир на землі, щоб панувала любов поміж людьми. Сьогодні Бог втомився разом з нами і Він просить у нас води живої, води нашої віри. Він може дати нам цю воду, як сказав самарянці: «Я тобі можу дати живої води, якої ти напʼєшся і повік не захочеш пити». Він може дати нам сьогодні мир і перемогу, в одну мить це може статися, бо Він є Бог, Він всесильний. Але, як у самарянки просив води, сьогодні Він просить у нас нашої віри, щоб ми з вами були готові до закінчення війни, до перемоги. Щоб у нас з вами жила віра, щоб у нас з вами була готовність прийняти Його благословлений дар перемоги. І для цього Він відкривається сьогодні нам у Своєму воскресінні, і для цього Він чекає від нас нашої віри, щоб ми дали Йому води напитися.
Важкий час, але як кажуть у народі – найтемніша ніч перед сходом сонця. Сьогодні, здається, найважче нам за всі роки війни. Але я вірю, що буде перемога і буде схід сонця. І Господь дасть нам води живої, води перемоги, свято дасть нам у нашій душі, свято віри й радості, миру й любові. Єдине, що ми повинні бути готовими до цього. Ми не повинні таїти зло у своїх душах, ми не повинні плекати жагу до помсти. Помста у Божих руках, а нам Бог заповідає прощати. Не забудемо ніколи тих, хто прийшов нас вбивати, але зла не треба нести в душі. Бог втомився від війни, ми втомилися від війни. Ми чекаємо миру, Бог є мир, любов і правда й істина. І хай вони: і Бог, і правда, й істина запанують на святій Українській землі, в Українській Церкві, у серцях нас українців. Нині, повсякчас і на віки віків!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!».
