У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, ми стоїмо на порозі Святого Великого посту і ця неділя, в яку ми заговляємося на піст, є прощеною неділею. Тобто ми повинні попросити прощення один в одного, простити один одному, щоб почати піст із чистим серцем і легкою душею.
У дні страшної кривавої війни дуже важко говорити про прощення, у дні війни неможливо прощати, інколи дуже важко прощати, але треба. Саме тому Господь і говорить нам: «Прощайте ворогів ваших». Прощайте і Бог простить вас. Як же зробити це?
Найважливіше треба зрозуміти всім нам, що прощення — це не виправдання гріха і зла. Прощення — це, щоб викинути камінь із своєї власної душі. Прощення — це для спасіння наших душ. Гріх, зло панують в цьому світі, але світло пробивається через темряву зла. І світло Божої любові і Божого прощення дає нам надію, надію на те, що все буде добре в нас. З цією вірою і надією ми живемо, але сьогодні в ці дні нам дуже важко і кожен з нас, і я в тому числі, носимо в душі своїй важкий тягар осудження, важкий тягар ненависті до ворога, до того, хто вбиває наших дітей, важкий тягар осуду ворогів, які прийшли на нашу землю. І простити один одного легше ,а ми повинні простити і тих, хто сьогодні вбиває нас. Як? Глянемо на Розпʼяття Господа нашого Ісуса Христа, Його прибивали до хреста, а Він молився: «Отче, прости їм, бо вони не знаю, що роблять». Бог хай судить їх, ми ж не будемо судити, ми будемо молитися і за них. Бог — справедливий, Бог — люблячий і Його любов простирається на кожного з нас. Але, якщо ми будемо тримати зло у своїй душі, то Він не знайде місця у нашому серці, бо Бог є любов і добро. І для того, щоб Бог увійшов у наше життя, у наше серце, щоб Бог прийняв наш піст, наше покаяння, ми повинні викинути із свого життя отой камінь, отой тягар зла і ненависті, зла і осуду. Викинувши цей тягар, нам буде легше, легше жити, легше боротися. Це не значить опустити руки і здатися, боротися, але без зла, з любовʼю. І виникає знову питання — а як, як боротися із ворогом з любовʼю?
Бог Ісус Христос, коли прийшов у храм і побачив торговців, Він взяв кнута і почав їх виганяти із храму. Як ви думаєте, Він ненавидів їх? Ні, Він любив їх і ця любов проявлялася в тому, що Він виганяв їх із святого місця, щоб вони ще більше не грішили. Любов інколи буває із кнутом, як показав нам Господь наш Ісус Христос. Ми тільки оберігаємо свою землю, ми тільки захищаємося і в цьому є наша правда, наша істина. І тому викинемо усяке зло, прощаємо всіх ворогів наших, і Господь увійде в наше життя, Господь наповнить наші серця, Господь дасть сили рукам і душам наших воїнів і ми очистимо нашу Церкву, нашу землю, нашу державу від усякого зла і від усякої нечисті.
Так хочеться миру, але миру не буде без перемоги, буде ще гірше. Тому молимося за мир і за перемогу. Молимося за воїнів наших, щоб Господь Бог дарував їм сили, молимося за кожного нашого сина, що там на фронті і молимося за ворогів наших, хай Бог простить їм гріхи їхні, а помилує нас, нас істинних, справжніх, щирих християн. З любовʼю, з покаянням разом ми наближаємо нашу перемогу. І, якщо ми дійсно будемо тримати любов у серцях наших, буде Пасха, буде Великдень, і буде перемога!
Боже благословення на всіх вас».
