19 квітня у другу Неділю після Пасхи настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Улюблені во Христі браття і сестри, ще і ще раз вітаємо ми один одного світлим вітанням Христового Воскресіння і сьогоднішній день називається Антипасха — це протилежність Пасхи, це продовження нашої Пасхи, Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.
Але поряд з цим, свята Православна Церква сьогодні згадує апостола Фому, якого дуже часто називають «Фома невіруючий», але давайте вдумаємося, добре подумаємо про те, що сталося і ми зрозуміємо, що він не був невіруючим, він був таким же, як і ми. Бо якби нам хтось зараз сказав, що хтось десь там воскрес, ми б самі сказали: «От побачу, і повірю. Не тому, що я не вірю, а тому, що я хочу побачити, хочу доторкнутися до Воскреслого Господа нашого Ісуса Христа». Саме це говорив апостол Фома. Господь витримує довгу паузу, проходить тиждень і Він являється йому і каже: «Підійди, дай палець свій, вклади у рани Мої, дай руку свою, вклади у ребра Мої». Доторкнися, доторкнися до Бога.
Сьогодні, слухаючи, читаючи ці слова, серце стиснулося в мене, адже ці слова звучать сьогодні для всієї України ,для кожного українця. Ми доторкаємося до ран Господа нашого Ісуса Христа і рани Божі у кожній рані наших поранених воїнів, рани Господа нашого Ісуса Христа по всій нашій Українській землі. Рани Божі на нашій Чернігівській землі щодня, щодня вони кровоточать і ми доторкаємося до них. Ми сіємо поля, засіваємо зерном, а ворог наш засіває їх мінами і це є рани Господа Бога нашого Ісуса Христа.
Апостол Фома доторкається до ран Божих і цей доторк для нього є свідченням, що Бог не покидає нас людей, що Бог з нами в найважчі хвилини, що Бог бере наші рани, наш біль, наші страждання і несе на хрест, щоб нам було трішки легше, щоб ми вижили у цю складну хвилину. І приходить Бог до нас, як приходить до святих Апостолів і каже нам: «Мир вам!». Як нам хочеться сьогодні почути ці слова від Бога! Мир вам, мир всім вам, українці, що любите Бога, мир вам і хай не літають ракети над Українською землею, в українському небі, а тільки ластівки і лелеки. «Мир вам!» — каже Бог, але не будьте невіруючі, будьте віруючі, вкладіть у рани Господа нашого Ісуса Христа руки свої і повірте в те, у що неможливо повірити. Апостол Фома саме тому не вірив, що в це неможливо повірити, хто б щоб не сказав, а я не довіряю і хочу доторкнутися до Бога.
І у продовження цього скажу вам, перші роки памʼятаєте, ми завжди говорили про перемогу, останнім часом ми втрачаємо віру в перемогу і здається, що хай вже буде так, тільки щоб був мир. Не буде миру без перемоги, тому що зло просто так не заспокоїти. Зло воно завжди буде піднімати свою голово і якщо без перемоги сьогодні отримати мир, то наші діти знову підуть віддавати свої життя за майбутнє. Так не буває, зло треба перемогти і треба нам сьогодні повірити в це. Бо говорить Господь: «Той, хто не бачив і повірив, той блаженний». Ми не бачимо сьогодні перспективи для нашої перемоги, здається, що вона віддаляється, віддаляється, але ми повинні вірити в перемогу і тоді вона прийде. Я вірю, ми переможемо! Інакше не буде. Як Господь наш Ісус Христос переміг смерть, ми переможемо усяке зло. Не сумнівайтеся! Нехай ніякий сумнів не закрадається у ваші серця, хай завжди буде ця віра в наших серцях, у нашому житті. З цією вірою сьогодні тримають фронт наші воїни, найсильніші, найсміливіші воїни у світі і вони не сумніваються — ми переможемо! З цією вірою наші волонтери щодня плетуть сітки, збирають передачі для наших воїнів, збираємо цю передачу і віримо — ми переможемо! Наші маленькі діти моляться за своїх батька, маму і вірять — ми переможемо! І ми сьогодні православні християни повинні вірити і не сумніватися, не сумніватися, як той Фома, вірити, що Господь прийде до нас і скаже: «Мир вам, українці!». Перемога світла, бо Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
Боже благословення на всіх вас!».
