Сьогодні, 22 березня, у день пам’яті Сорока святих мучеників настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа! Амінь. Улюблені во Христі браття і сестри, у цей гарний, світлий, весняний день ми молитовно згадуємо сьогодні подвиг Сорок мучеників Севастійських, які в далекому 320 році поклали життя своє за віру Христову.

Воїнів римського легіону, яких примушували віддати жертву ідолам і відректися від Христової віри. І сорок воїнів не відреклися від віри Христової. Їх, в морозний день, голими загнали у воду, а на березі розтопили гарячу баню, спокушаючи їхню віру, випробовуючи їхні фізичні і духовні сили.

Сьогодні, розповідаючи про сорок мучеників, я згадав цікаву розповідь одного чоловіка, який розказує так: «Стою у церкві молюся. Повна церква людей. І раптом забігають у церкву воїни з автоматами, солдати, чи бандити і кажуть – зараз будемо всіх розстрілювати, але того, хто зречеться від віри і вийде з церкви, ми помилуємо. Злякався я, – каже чоловік, – і прокинувся».

Страшний сон наснився людині, але задумаймося сьогодні ми з вами, що робили би ми з вами у даній ситуації, не дай Боже. Якщо б зараз, у цю мить, не дай Боже, повторюся, зайшли такі бандити до нашого храму, чи залишилися б ми, чи віддали б ми своє життя за Господа нашого Іісуса Христа? За віру Його, чи сказали б у своїй душі – ну, подумаєш, ну я отак тихенько у двері шмиг і залишуся живим, я буду далі вірити у Христа, але тихенько з церкви втечу.

Де би ми були сьогодні з вами? Чи з тими воїнами у крижаній воді, в смертельній небезпеці, чи можливо вибігли б з тої води погрітися. Із сорока воїнів один не витерпів, вибіг із крижаної води погрітися і в ту ж мить на порозі теплої бані він помер. А воїни, які стерегли мучеників, раптом побачили Ангелів небесних, які сходили з Неба і зносили вінці мученицькі на голови тих, хто приймав муки за Господа нашого Іісуса Христа. І один із воїнів, які стерегли, роздягнувся і поліз у воду замість того сорокового, що зрадив у вірі Бога свого.

Будьмо і ми стійкі у своїй вірі, щоб отримали і ми вінці небесні від Господа нашого Іісуса Христа. Найважчі випробування життєві – у болячках, у скорботах, в негараздах життєвих не зраджуйте Христа. Навіть якщо вам обіцяють тимчасові блага, пам’ятайте, після тих благ, після того, як ви зігрієтеся біля нечестивого вогнища, буде смерть і тілесна, і духовна.

Кріпімося у вірі нашій, у вірі істинній, вірі православній, щоб отримати від Бога блага, щоб отримати від Бога славу і благословення, як отримали стійкі у своїй вірі Сорок Севастійських мучеників.

Боже благословення на всіх вас».