У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Христос Воскрес! Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали святе Євангеліє, довгий уривок із євангелійського оповідання про те, як Господь наш Іісус Христос зцілив сліпонароджену людину.
І щоб ми з вами зрозуміли глибинну суть сьогоднішнього чуда, згадаймо, я думаю, що кожен з нас бачив, новонароджених кошенят, діти бачили, Дімка вже бачив. Як ми любувалися ними, але справа в тому, що народжуються вони сліпими. Маленькі, пухнасті Божі створіння, вже живі створіння, вони плачуть, тицяються носиками у твої руки, шукають мамину цицю, щоб поїсти. Бо народжуються сліпими. І тільки коли прозрівають, вони починають жити повноцінним життям, граються, бігають. Біжать до миски з молочком самі.
Дуже часто ми з вами нагадуємо тих сліпих кошенят. Здається людина живе у цьому світі, ходить на роботу, щось думає, щось планує, але, як те сліпе кошеня, живе незрячою. Господь же говорить сьогодні: «Поки Я у світі, Я буду світлом для цього світу». Господь відкриває нам очі, як відкриваються очі в сліпих кошенят. Повноцінне людське життя тільки тоді, коли Господь входить в життя наше, коли Господь відкриває очі наші, коли Господь наш Іісус Христос стає світлом для нас з вами.
Господь сьогодні зцілює сліпонародженого і не даремно Він зцілює саме так, як ви чули – спльовує на землю, робить з пороху земного і слини Своєї грязьову суміш і помазує цим очі. Згадайте перші слова із Біблії, як Господь Бог створює людину. Написано, створює із пороху земного, і подихом Своїм вдихає у цей порох душу живу. І стає людина із пороху земного і подиху Божественного.
Сьогодні, зцілюючи сліпонародженого, Господь ніби наново створює людину. Входячи в наше життя, просвітлюючи наше з вами життя, Господь наново створює нас, робить нас з вами новими людьми у цьому світі.
І поки Бог з нами, поки Господь буде просвітлювати наші очі, життя наше буде наповнене Божественним світлом, Божественною благодаттю, Божественною радістю, Божественною сміливістю. Тою сміливістю яку проявляє і цей сліпий чоловік, який прозріває. Здавалося б весь світ постає проти нього і навіть його батьки, рідні батьки відвертаються від нього. «Ми не знаємо, що сталося з ним», – кажуть батьки із остраху перед первосвящениками. Він же не зрікається Бога. Господь просвітив його, Господь відкрив йому очі, Господь створив у ньому нову Божественну людину для вічності, для світла, для повноцінного життя на цій землі.
Будьмо і ми, як той сліпець, що відкриває очі. Впустіть в своє життя Господа нашого Іісуса Христа, щоб і Він просвітив нам з вами очі, щоб і Він дав нам повноцінне життя. І тоді міняється все, так як міняється світ для сліпих кошенят, коли відкриваються у них очі. Так і в нас поміняється все, коли ми почнемо жити з Богом, коли Господь просвітить наші очі і наше життя,, коли Господь буде у нашому серці і в нашому житті повсякдень, повсякчас і навіки віків. Амінь!
Христос Воскрес!».
