Голос вопіющого у пустині: як і 2 тисячі років назад, сьогодні кругом нас духовна пустиня

7 липня у Різдво Іоана Предтечі настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, Свята Православна Церква, весь християнський світ сьогодні радіє і святкує. Ми з вами святкуємо Різдво Іоана Предтечі, Хрестителя Господнього, людини, яка була останнім Пророком Старого Заповіту. Людини, яка стала першим апостолом Нового Заповіту, людини, що пророкувала про прихід Господа нашого Іісуса Христа. Людини, котра охрестила у водах Йорданських Бога нашого Іісуса Христа. Людини про яку Господь сказав, що не було більшого на землі народженого від жінки, величної людини. Але від самого початку ми читаємо, від зачаття його, скільки проблем у цьому земному житті від зачаття, від народження і все життя його переслідували земні життєві проблеми.

Він пішов у пустиню, сказав про нього Господь: «Глас вопіющого у пустині». Там у пустині він взивав і пророкував, що прийде Хреститель, прийде Той, хто буде хрестити всіх нас з вами Духом Святим.

Це було 2 тисячі років назад вже, більше як 2 тисячі років назад, але і сьогодні через століття і тисячоліття вже його голос актуальний, бо і сьогодні пустиня кругом нас з вами. Для нас пустиня – це безкінечні піски в яких немає життя. Але згадайте як написано в житіях святих, коли той чи інший святий йде в гори чи в дикі ліси у затвор, і написано в його житіях: «Пішов у пустиню». Бо духовних писаннях пустиня – це там, де нема духовного життя, може це бути земне життя, але відсутність духовного життя саме і є пустинею. Оглянемося сьогодні кругом себе, так, можливо ми помітимо, що багато храмів і золотяться куполи, але чи помітимо ми велику духовність кругом нас. Мені здається, як і 2 тисячі років назад, так і сьогодні кругом нас духовна пустиня.

Під час ми не розуміємо, що вчиняємо ми. І не розуміємо ми, що відбувається кругом нас. Навіть сьогоднішнє святкування, християнське святкування для декого перетворюється в язичницький шабаш з вогнищами і з язичницькими гуляннями. Чи є духовність у тих гуляннях? Я думаю – немає…

Радуються біси, бо вчора вночі у нас в Ніжині тисячі людей зійшлися на це бісівське гуляння. І нас десятки сьогодні прийшли на молитву. Радуються біси і тривожиться Іоан Хреститель, який народжується сьогодні. Бо його голос, як 2 тисячі років назад був голосом вопіющого у пустині, так і сьогодні залишається голосом вопіющого у пустині.

Але є ми з вами сьогодні у храмі і я хочу, щоб возрадувався Іоан Хреститель своєму народженню, щоб його голос почули ми з вами і понесли у цей світ, у цю пустелю, що оточує нас. Щоб розуміли ми з вами де світ духовний, де істина, де світло. Щоб розуміли і відчували серцем, де дійсно пустеля і немає життя. Може бути веселість, співи, скакання через вогнище, але життя не існує, є пустеля. Істинне життя тільки з Богом.

І нехай голос Іоанна Хрестителя буде чути сьогодні по всьому світі. Щоб, як у Біблії написано – розцвіла пустеля світлом, цвітом Божої любові, цвітом Божого благословення і кругом нас, і в наших серцях.

Боже благословення на всіх вас!»

Comments are closed