У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! Улюблені во Христі браття і сестри, от сьогодні весь ранок я згадую, крутиться в голові, знаєте як буває. Дім мій домом молитви назоветься. Років 20 назад, коли ми почали реставрувати Покровську церкву, і зняли перший шар штукатурки, старої штукатурки, який вже сам осипався, цей надпис проявився на стіні, на фасаді Покровського храму.
Дім мій домом молитви назоветься, і ми збираємося в домі Божому, щоб помолитися Господу нашому Іісусу Христу, помолитися за себе, помолитися за дітей своїх, за родини свої, за ближніх своїх. І на скільки широкою може бути наша молитва, що ми можемо охопити своєю молитвою? Чи тільки за себе помолитися, чи може молитися можемо за весь Всесвіт.
Сьогодні, у сьогоднішній час дуже часто можна побачити на храмах Божих оголошення, що таким то, чи таким то вхід до храму Божого заборонений, за таких то, чи за інших записочки у нашому храмі не приймаються. Я не хочу уточнювати, бо думаю, що кожен з нас бачив такі оголошення і читав такі записочки. Починаючи напевно від Почаївської лаври, і закінчуючи в нас у Ніжині церквами російської церкви в Україні в яких забороняють входити іновірцям до храму, чи навіть єдиновірцям, але інших конфесій, і не приймають карточки за здоров’я, чи за упокой, нашої церкви, чи інших церков, католицьких, протестантських церков.
Сьогодні ж Господь нам показує приклад молитви, яку Він чує, яку чує Господь наш Іісус Христос, Бог Отець на Небесах, щирої і сердечної молитви будь-якої людини, навіть того, хто не вірує, але щиро і сердечно помолився, почує Господь. Почує, як почув молитву сотника, римського сотника. Римські воїни в той час були язичниками і не знали істинної віри. Але почув цей сотник про Іісуса Христа і пішов до Нього, щоб попросити про слугу свого, який важкохворий лежить. Пішов помолитися навіть не за себе, навіть не за члена своєї родини, а за свого слугу, за свого раба. І Господь побачив його віру, і Господь почув його щиру і сердечну молитву. І написано, що в ту ж мить зцілився слуга його.
Дуже часто чули ми з вами: «Там церква без благодатна, там немає Бога». Якщо в церкві закривають перед вами двері, двері Божої благодаті, значить її там і немає, в дійсності і немає тому, що чи можна закрити двері перед Божою благодаттю? Божа благодать прориває усякі заслони, Божа благодать зцілює кожного, хто з вірою приходить до Нього. І хай ця Божа благодать, яка, я вірю, є у нашому храмі, прориває усякі заслони і всякі негаразди змиває із нас з вами, що прийшли помолитися сьогодні, і з тих, хто сьогодні обливає нас брудом, хто сьогодні забороняє нам помолитися у їхніх храмах. Хай Божа благодать прорве усі заслони, усі замки перед нами людьми, бо ким би не був чоловік на цій землі – православним, чи католиком, християнином, чи мусульманином, віруючим, чи навіть, прости Господи, атеїстом, безбожником, ким би не був чоловік на цій землі, він залишається Божим дитятком, образом Божим. І той хто пише такі оголошення на храмі, забувають про це. Що до храму приходить не атеїст, чи мусульманин, чи католик, до храму приходить дитина Божа. І її молитву, можливо, не можливо, а точно почує Бог. Бог чує молитву кожного з нас, ким би ми не були на цій землі, а почувши, дарує здоров`я нам і нашим рідним, ким би не були наші рідні і близькі.
Хай же Господь почує сьогодні і нашу з вами молитву, дарує здоров`я і нам з вами і нашим рідним, тим кого можливо сьогодні немає у нашому храмі, хай Господь зіллє Свою благодать на всіх нас і наших ближніх. Бо неможливо поставити будь-яке обмеження на Божу любов і Божу благодать. Хай ця благодать буде з усіма нами.
Боже благословення на вас!».
