14 серпня у день семи мучеників Макавеїв і матері їх Соломії, і учителя їх Єлеазара настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, я щиро вітаю всіх нас із величним святом – святом винесення Чесного Животворящого Хреста Господнього, перед яким ми сьогодні поклоняємося, згадуючи страждання Господа нашого Іісуса Христа. Також молитовно згадуємо страждання за віру братів Макавеїв. Семи братів, які зберегли віру свою у серці своєму, у житті своєму, і смертю своєю доказали цю віру.
Ще далеко до Різдва Христового жили вони і прославляли Бога. І коли їх змусили принести жертву язичницьким богам, вони не стали цього робити. Здавалося, весь світ постав проти них і люди, і влада, і вся система, але вони, зберігаючи свою віру, свою любов до Єдиного Бога, віддали життя своє. За ними ж померла на їхніх могилах їхня мати, яка дивилася на їхні муки. За ними ж постраждав і вчитель їх Єлеазар.
І здавалося б, для чого була та смерть, адже сьогодні ми чуємо лукаві слова про те, що можна десь поступитися в якійсь дрібниці. Ну подумаєш, покласти жертву перед жертовником. В душі своїй я буду вірити у своє, а жертву принесу для тих хто мучить мене. Але це лукавство! Кожного вечора і кожного ранку ми молимося Богові: «Визволи нас від лукавого!». І я впевнений, що молилися про визволення від лукавого і брати Макавеї, і уберегли свою віру. І за ними повстав увесь народ і переміг ворога. Значить недаремною була їхня смерть.
Проходять роки, століття, тисячоліття і як усе знайомо. Сьогодні в Україні на наших східних теренах знову продовжується війна, війна по великому рахунку між добром і злом. Сьогодні, коли пройшли роки і гинуть наші хлопці, і у нашій думці може виникнути – а давайте поступимося чимось, ну подумаєш там кусочок землі нашої, там все одно наші люди вже виїхали, залишились тільки ті хто не любить Україну. Але не можна сьогодні поступатися ні своєю родиною, ні своєю Батьківщиною, ні своєю вірою як не поступилися ті брати Макавеї. І як вони загинули, але їхня смерть принесла перемогу над ворогом. Я вірю в те, що смерть наших героїв принесе волю і визволення і нашій державі, і нашій церкві, і нашим душам. Бо тільки так у своєму домі своя правда, у своїй церкві своя рідна молитва. І в наших душах нехай звучить рідна молитва рідною українською мовою до нашого Єдиного Бога в Троїці Святій Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!».
Після літургії на подвір’ї храму святої Покрови отець Михаїл освятив водичку і маковії, що принесли ніжинці до церкви. Запахи трав і квітів навіть богомола привабили на церковне подвір’я.
