У цю світлу Неділю настоятель храму святої Покрови звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми з вами слухали притчу Господа нашого Іісуса Христа про милосердного самарянина. І я думаю, я впевнений, кожен з нас прекрасно знає цю притчу. Прекрасно ми знаємо історію про милосердного самарянина, який допоміг людині, побитій людині, пограбованій людині, покаліченій людині розбійниками.

І слухаючи цю історію, ми просто не вникаємо в те, що було початком для цієї історії.

Підійшов до Іісуса Христа юнак і запитав Його: «Що мені робити, щоб осягнути Царство Небесне». І коли отримав відповідь про додержання заповідей Господніх, про те, що треба любити Бога всім серцем своїм, всією душею своєю, всією силою своєю, і ближнього любити, як самого себе. Отримав і відповідь на своє питання: «Роби так і будеш жити». Господь не просто говорить йому про Царство Небесне, про життя вічне там на Небесах, Він говорить в загальному про життя наше з вами: «Робіть так і будете жити!». Сійте добро і це добро повернеться вам, любіть один одного, любіть ближніх своїх, і ця любов повернеться вам. Не оминайте того, хто потребує вашої допомоги. Колись і вам хтось допоможе. «Живіть повноцінним життя, Божественним життям і це життя наповнить вашу душу, ваше серце, ваш розум і будете жити», – говорить Господь.

Я не буду повторювати саму притчу, бо ми її прекрасно знаємо. Я хочу, щоб кожен з нас сьогодні задумався над своїм життям – скільки раз ми допомагали своїм ближнім? Не просто дітям, чи друзям своїм, тим від кого ми надіялися отримати подяку, зарплату, ні. Просто людині, перехожому, незнайомому, але тому, хто потребував нашої допомоги. Скільки раз допомагали ми з вами? Я думаю, що зараз у кожного в голові згадуються події, і я пам’ятаю, коли комусь щось зробив добре. Тепер згадаймо як ми проминули, обійшли людину, яка потребувала нашої допомоги, зробили вигляд, що ми не бачимо його, або просто кудись поспішали і дійсно не могли допомогти, але ця людина дуже потребувала нашої допомоги.

Як би не було в нашому житті, щоб не відбувалося, які б обставини не були в нашому житті, кожного разу, коли щось таке трапляється в житті, воно залишає неприємні спогади, залишається камінь на душі, камінь, який не дає жити і тривожить. І кожного разу, коли ми хоча б трішки допомогли людині, згадайте, як раділи ми, з якими світлими думками йшов додому, коли ти посіяв добро, коли ти допоміг ближньому своєму. А це і є життя.

Ми хочемо бути щасливими у нашому житті, ми хочемо жити і радіти цьому життю. Ми збираємо якісь матеріальні блага, оточуємо себе приємними, добрими, гарними людьми, але радість і щастя, і повноцінне життя не в цьому. Тільки у любові, тільки у любові до ближнього. Не тоді, коли нас люблять, коли нам допомагають, не в цьому щастя… Щастя в тому, коли ми любимо Бога і ближнього, коли ми допомагаємо Богу і ближньому, коли ми сіємо добро кругом себе. Тоді ми живемо повноцінним життям, бо так і Бог дарував нам життя і радість. Для того, щоб відчувати радість цю, і ми повинні сіяти добро своїм ближнім.

Сьогодні той побитий розбійниками чоловік отримав багато, велику допомогу від свого ближнього, від самарянина. Але повірте, самарянин, який, здається, просто так витратив і час, і сили, і кошти, він отримав набагато більше, він отримав від Бога те, що не має ціни у цьому світі. Він отримав повноцінне життя, радість і щастя в цьому житті.

Живімо і ми так з вами, робімо і ми так з вами, і будемо жити, бо так сказав Господь наш Іісус Христос.

Боже благословення на всіх вас».

Із сьогоднішнього дня починається Різдвяний Пилипів піст, тож постуємо, щоб гідно зустріти Різдво Господа нашого Іісуса Христа.