Сьогодні у храмі святої Покрови відбулося загальне Соборування у Великий Піст.
Головним в Таїнстві Соборування є семикратне помазання людини освяченим єлеєм і читання молитов зцілення. Перед кожним помазанням читається уривок із Євангелія про зцілення Господом і апостолами різноманітних хвороб, про необхідність віри, молитви та доброчесного життя для здоров’я.
Після того як всі охочі прийняли Соборування, настоятель храму отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Улюблені во Христі браття і сестри, зараз у цей важкий воєнний час я не думав, що буде багато людей у храмі, а нас Слава Богу зібралось у храмі.
Щоб не відбувалося у цьому світі, живий думає про живе. І в Україні була колись цікава приказка: «Навіть якщо зібрався помирати, поле все одно засівай». І зриваються бомби сьогодні, зранку і ввечері звучить тривога, але ми віримо і надіємось, і любимо життя, один одного, бо так заповідав нам Господь Бог.
А для того, щоб ми могли відбити ворога, для того, щоб ми могли засівати наші поля, відбудувати нашу Україну, треба, щоб ми були здорові, для того ми молилися сьогодні за здоров’я душевне і тілесне. І сьогодні я такі страсті розказую, тому розкажу трохи інше, щоб розвеселити вас.
Напевно років п’ятнадцять назад, померла вже та людина, тому розкажу. Валєра Щербина, напевно його багато хто знав, прибігає зранку до нас – тітка помирає і сказали лікарі, що до обіду вже готуйтеся до похорону і треба, щоб перед смертю причастити тітку. Ми швиденько зібралися з матушкою, поїхали до тітки. Це у багатоповерховому будинку, десь напевно другий поверх був, я вже не пам’ятаю. Але літо, жара, і зранку було вже жарко, сонце світить і вікна відкриті. Ми прийшли, а жінка вже лежить і дійсно при смерті. Коли я її сповідав, вона навіть не могла мені нічого сказати, тільки кивнула голівкою, що вона кається у своїх гріхах. Тобто була при свідомості, але говорити вже не могла.
І ми її причастили й дивимось, що є ще час і можливість по Соборувати. Ми почали з матушкою Соборувати, олійка вдома є, швидко поставили свічечки та молимося, читаємо молитву одну за одною, Євангеліє та свічечки запалюємо. Шість разів помазали й на сьомий раз я читаю Євангеліє і в цей час у квартиру залітає муха і над жіночкою хворою так пролітає. І ця бабуся так раз і муху зловила. Я губу прикусив, бо читати Євангеліє треба, але не можу вже дочитати, смішно.
Одним словом, вона після того ще напевно років п’ять мух ловила і жила. Звичайно померла людина, бо ми всі помремо рано чи пізно. Але коли ще не прийшов час, то Господь чекає, щоб ми звернулися до Нього. Господь дарує здоров’я.
А лікарі по тому приходять і кажуть – як так, вона ж помирала вже, а тут встала і мух ловить. Я хочу побажати й вам, щоб ми жили, трудилися, молилися, боролися, садили нашу землю, ростили наших дітей і Славили Господа нашого Іісуса Христа. Бо Господь – наше здоров’я, наше зцілення, наш мир, наша надія.
З Богом буде все добре! Боже благословення на вас і здоров’я всім вам!»
