У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми чули у святій Євангелії, як Господь наш Іісус Христос зцілює силою Божою кровоточиву жінку, яка хворіла роками і ніхто з лікарів не міг допомогти їй. Ми чули історію, як Господь наш Іісус Христос словом Своїм і силою Божою воскрешає із мертвих дочку Іаіра, дуже цікава історія.
Я ж сьогодні хочу звернути вашу увагу на цих двох людей – кровоточиву жінку, яка доторкнулася, тільки доторкнулася до краю одежі Його, й Іаіра – воєначальника, шановану людину, який прийшов з проханням до Господа допомогти дочці його. Обидва прийшли до Бога зі своїми проблемами і Господь Бог допомагає і одному, і другому. Але хто ці люди?
Перш за все, Іаір, дочка якого смертельно хвора – це багатий і шанований чоловік у цьому місті. Хто така кровоточива? Перш за все, давайте зрозуміємо те, що кров у древньому світі було джерелом життя. Людина, яка втрачає кров роками, вважається великою грішницею, життя якої йде від неї. Це була нечиста людина до якої навіть доторкатися не можна було, бо вважалося, що і сам станеш нечистим. Уявіть собі сьогодні, не дай Боже, у нашому місті захворів би хтось шанований, якого всі знають, всі люблять, всі шанують, поважають, багатий, шанований чоловік. І захворіла людина, яка стоїть, наприклад, під базаром і просить милостиню, яку ніхто не знає. Звичайно, що ми б всі хвилювалися про того, кого знаємо. А кого не знаємо, то навіть і не цікаво було б – ну захворів, так захворів.
В історії ми знаємо випадок, коли затонув Титанік. І от в одній газеті було написано, що на цьому кораблі затонув великий мільйонер. Вся стаття написана про нього і тільки вкінці одне малесеньке речення: «А разом з ним затонуло 1800 людей». Одне маленьке речення…
Сьогодні ми чуємо, як на Польщу упали дві ракети. Весь світ шумів про цю новину – як таке могло статися? І ніхто не говорив про те, що разом з цим на Україну фашистські загарбники пустили в той же час 100 ракет. А згадайте, коли мінялися полоненими. Обмін полоненими між Україною і росією, коли російські полонені повертаються додому доглянуті, рум’яні, як з курорту і наші полонені приходять покалічені й худі, як з концлагера. І в той же час у світі іде шум про те, що в Україні образили когось із полонених росіян-загарбників.
Ми розуміємо, що це несправедливо, але в той же час сьогоднішнє Євангеліє говорить нам про те, що Бог справедливий і Божа любов однакова для всіх. І більше того, я скажу вам, що Господь любить і українця, і росіянина. Він дивиться не національність, Він заглядає в серце. Він дивиться, чи людина прийшла з добром до свого сусіда, з хлібом із сіллю ,чи з автоматом і зброєю в руках. Він дивиться на воїна, який прийшов загарбувати і ґвалтувати, грабувати і знущатися над своїм сусідом. Чи воїн зі зброєю в руках захищає рідну землю. І тільки від цього залежить Божа благодать, яка сходить на нас.
Що ж потрібно від нас, коли ми йдемо сьогодні до Бога. Що потрібно нашим воїнам, щоб Господь Бог допоміг і нам і їм? Господь говорить сьогодні кровоточивій жінці: «Віра твоя спасла тебе. Іди з миром». Жінка зцілилася вірою своєю, віра спасла її і вона пішла від Бога здоровою. Господь говорить сьогодні Іаірові: «Не бійся і віруй». І воскрешає дочку його.
Сьогодні страшна і безжалісна війна на нашій землі, сьогодні нашу землю топче загарбник. Ми боремося, як боролася кровоточива жінка роками, роками вона боролася зі своєю хворобою. Не опускаймо і ми рук, віруймо, прийдемо до Бога, доторкніться до Бога. Віруйте наші воїни і віра спасе нас. Не біймося, сказав Господь: «Не бійтеся мале стадо». Нас менше, але за нами правда, з нами Бог. І Господь подасть нам руку Спасіння, і ми переможемо усяке зло, усяку нечисть виженемо із землі нашої.
Найголовніше, що Господь сьогодні говорить для кожного з нас: «Віруйте, віруйте і не бійтеся». Боріться! І ви і ми переможемо!
Боже благословення на всіх вас!»
Спаси Господи!
