Притча про доброго самарянина: ми маємо вивчити цей урок, зробити висновки, що більше не попадатися у пастку «братнєго народа» і «рускава міра»

У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали притчу Господа нашого Іісуса Христа про милосердного самарянина. В цій притчі цікавий факт, який вражає найбільше.

Людина, яка потрапила до рук розбійників і лежить пограбована, покалічена при дорозі, чекає допомоги від людей. І першим цією дорогою проходить священник. І він побачив цю людину закатовану, побиту, покалічену, пограбовану і пройшов мимо…

Ми звикли, що церква – це місце нашого спасіння. Споконвіків люди у найважчу хвилину тягнулися до Бога, бігли до церкви, зверталися про спасіння і допомогу до священників. І ось ми чуємо, що у найважчу хвилину для цього подорожуючого священник проходить мимо. Ми називаємо священника отцем. Чернігівщина так ніжно називає батюшка, акцентуючи на тому, що священник для людей завжди був як рідний батько. Священнослужитель для простих мирян як отець. Отець Небесний у нас один, там на Небесах Господь наш, Бог наш, але тінню Його тут на землі є священнослужитель. І ось священник проходить мимо… Це вражає.

Сьогодні наш народ, український народ як той подорожуючий, пограбований народ, побитий народ, розтерзане тіло нашої України крилатими ракетами і звірячими ордами розбійників із московії. Вбивають наших дітей, ґвалтують наших жінок, грабують наше добро, наші поля палять. Сьогодні темрявою і холодом випробовують і хочуть убити нашу націю.

Вчора ми згадували Голодомор, отже це не тільки сьогоднішні проблеми нашого народу. Споконвіків наш сусід мордує і грабує наш український народ.

І саме тому я згадав сьогодні священнослужителя, який пройшов мимо. Задумаймося над тим, котра церква сьогодні стала за народ, стала на захист своїх дітей. І котра церква проходить мимо, ба більше, допомагає розбійникам шматувати тіло нашої держави, нашої вітчизни, нашої любимої України. Я не буду уточняти, ви всі прекрасно знаєте. Я не буду називати імена, але ви знаєте, хто із священнослужителів пригощав ворогів шоколадками. Котрі священнослужителі перші з хлібом і сіллю зустрічали окупанта. І під Києвом є десятки свідчень, здавали окупантам своїх прихожан. І я думаю, що вони і сьогодні чекають окупантів як «спасітелєй». Згадайте котра Церква в перші дні, коли нелюди стояли кругом Ніжина, була відкрита для людей і котра церква закрилася, закрилася не просто від людей, закрилася, відвернулася від нас з вами, хто потребував допомоги, перш за все, духовної підтримки. Це дуже важливо сьогодні зрозуміти, котра є рідна наша Церква, Церква нашого народу, І хто з священнослужителів сьогодні, як у цій притчі, пройшов мимо нашого народу. А може і більше того, він є священнослужителем тих розбійників, що напали на нас.

Важливо зробити ці уроки сьогодні, щоб на наших дітях вже не повторювалось те, що відбувається вже століттями. Через певні періоди знову і знову приходять із закривавленими руками розбійники на нашу землю, знову і знову грабують і вбивають нас. Напевно, нашому поколінню потрібно поставити крапку на цьому. І зрозуміти хто є той добрий самарянин для нас, хто простягнув сьогодні нам руку допомогу. Чи ці ближні сусіди, які вбивають роками, століттями убивають нас українців. Чи можливо далі є сусіди, які допомагають нам. Коли найважча хвилина для нас, звідки ми отримуємо допомогу? Я не кажу про зброю. Елементарну допомогу – продукти, теплі речі, ліки хто присилає нам? Ось це і є християни до якої б конфесії вони не належали, це є добрі самаряни, які допомагають нам, розтерзаній Україні.

Сьогодні ми повинні зробити правильні висновки, вивчити цей урок для того, щоб більше ми не попадалися у цю пастку «братнєго народа», «рускава міра». Щоб ми більше не попадалися у руки розбійникам, щоб ми єдналися у Господа Бога нашого і коло Істинної Правдивої Христової Церкви, йшли до істинних священнослужителів, а не до тих, хто не подає руки допомоги бідним і нужденним.

Ще і ще раз дуже уважно думаймо над цим, щоб не повторювалося страждання, горе, війни на нашій землі.

Боже благословення на всіх вас!»

Спаси Господи!

 

Comments are closed