У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, Господь Бог у сьогоднішню Неділю, Неділю перед Хрещенням Господнім, закликає нас усіх, кожного християнина – готуйте шляхи Богові, прямими зробіть стежки Його.
І особливо актуально звучать сьогодні ці слова для нас з вами і для тих, хто прийшов війною сьогодні на нашу землю, думаючи, що цим він служить Богові. Вважаючи себе християнами, проливають кров людську, вбивають нас з вами українців.
Ідуть свята за святами, в Україні називали ці дні святки, але не відчувається свята в душі. Особливо вчора на Василія, ми колядували, що прийдуть три свята в гості і друге – це свято святого Василія. Знову крилатими ракетами бомбили нашу землю і нелюди вбивали мирних людей, дітей. Яке свято може бути в душі, коли гинуть наші люди, коли йде жорстока і безжалісна війна? Коли сотнями, тисячами, вже сотні тисяч полягло у цій незрозумілій війні.
З дитинства нас вчили, що війна – це погано. Ми вчили історію, вивчали Першу світову війну, де розповідалося, що саме на Українській землі тисячі людей гинули по незрозумілій причині. Вивчали Другу світову війну і знову терени Української землі були пропитані людською кровʼю, вже не сотні, а мільйони людей гинули на нашій землі. І, вивчаючи цю історію, нам здавалося, що такого вже не може повторитися, адже світ став цивілізованим. А ми християни, ми за мир, бо Бог говорить кожному з нас: «Мир вам!». І хто би міг подумати, що ті, що вважають себе християнами прийдуть знову до нас з війною, з автоматами і танками, з крилатими ракетами. Прийдуть вбивати, грабувати і ґвалтувати, вважаючи себе християнами, побожними людьми.
І саме тому звучить сьогодні так актуально – зробіть шляхи Божі рівними. Значить викривлені шляхи наші. Де ж звернули ми не туди? Коли ми звернули із прямої Божої дороги? Ми християни, давайте заглянемо у свої душі, давайте заглянемо, як ми жили ці останні роки. Так, здавалося б будували храми, золотили куполи, але поряд з цим ми грішили. Так, здавалося б у росії навіть закони видавали про будівництво православних храмів, але гляньте які храми вони будували. Там не має Бога в тому зеленому, болотистому храмі, православному храмі не має Бога Господа нашого Іісуса Христа, то сатанинський храм. І сьогодні вони, тримаючи хрест у руках, благословляють війну і вбивство. Той, хто називає себе патріархом кирилом благословляє цю війну. Як так може бути? Як страшний сезон, коли читаєш новини і здається, що це страшний сон. Хочеться прокинутися, бо не віриться, що вже сотні тисяч людей загинули ні за що, за примхи якихось старих ідіотів, захотілося їм війни. Але не виходить прокинутися, бо це є життя.
Як же виправити цю ситуацію, що зробити, щоб перемогти у цій війні? Я не кажу примиритися, бо ніколи не зможе примиритися темрява і світло, холод і тепло, добро і зло. І якщо їх змішати, то не буде добра. Як перемогти нам? Ми несемо світло, бо ми не зазіхаємо на чуже, ми охороняємо свою землю і наших дітей захищаємо. І Господь сьогодні каже: «Виправте шляхи свої для Бога». Ми коли виправимо своє життя, наше внутрішнє українське життя. Коли в Україні буде єдиний, міцний, згуртований український народ, таким, яким ми показали себе у перші дні війни, стали одним оплотом проти ворога. Коли в Україні буде побожна влада і віруючі воїни, Христові воїни, коли в Україні буде єдина Помісна, єдина підкреслюю, Православна Христова Церква буде прямий шлях для Бога на нашу землю, в нашу Україну і в наші серця. Для того виправте своє життя, особисте життя кожного, виправимо наше внутрішнє церковне життя. І ми випрямивши шляхи для Бога, переможемо! В цьому нехай ні в кого не буде сумніву!
Боже благословення на всіх вас!»
Спаси Господи!
