У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, я вітаю всіх із неділею, із спогадом воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Сьогодні ми чули святе Євангеліє, коли Господь зцілює двох біснуватих і бісів виганяє у стадо свиней, яке кидається із кручі. Але найбільше вражає у сьогоднішньому Євангелії наступне — люди виходять назустріч Богові і просять, щоб Він покинув їхній край. Відрікаються від Бога іншими словами.
Напевно, найстрашніше, що може бути в цьому житті — це відректися від Бога. Сьогодні у нас іде велика війна, війна між добром і злом, світлом і темрявою. Господь на нашому боці, Господь опустив нам край одежі Своєї, дарує нам благодать Свою, підтримує нас уже більше десятка, а то і сотні років у цій боротьбі зі злом. І в цій боротьбі дуже важливо нам з вами триматися за край цієї Божої одежі, триматися за Божу благодать з усієї сили. І, не дивлячись на всі жерти, всі страждання, на ту біль, яку ми сьогодні несемо у своєму житті, ніколи не відректися від Бога.
У кожного з нас є свої оті «гадаринські свині», які тримають нас у цьому житті. У кожного з нас є те, що тримає нас і не відпускає нас у цьому земному житті. Те, що ми не можемо пожертвувати, а повинні би. Господь не забирає останнє, але Господь говорить: «Де ваша душа, там буде ваш скарб». Наша душа сьогодні повинна бути з Богом і це найважливіше у нашій боротьбі зі злом. Щоб не забирав Бог, чим би ми не жертвували у цій боротьбі, ми повинні залишатися з Богом і ніколи не відрікатися Його.
Я сьогодні згадую, років два, чи три назад в інтернеті я спілкувався з людиною, киянином у якого окупанти розстріляли батька, його родину. І він, не знаючи мене, і я, не знаючи його, написав мені: «Бога немає». Пів ночі ми з ним переписувалися, пів ночі я старався донести до нього Божу любов і Божу благодать і мені не вийшло. І ось через 24 години у наступну ніч я отримую від нього смс, два слова, всього два слова, але настільки важливих, що і сьогодні у мене комок стає у горлі, коли я прочитав ті слова. Він написав мені: «Бог є». Я не зміг достукатися до його серця, але я засівав, засівав, що міг, говорив все, що було в моєму серці. Бог відкрив його серце, Бог увійшов у його життя, не дивлячись на ту біль і ті страждання, які він переносив.
Сьогодні вся наша Україна несе цю біль, ці страждання. І я вірю тим людям, які зневірюються, я розумію їх. І я хочу, щоб сьогодні Господь увійшов у життя кожного, хто страждає, увійшов у життя кожного українця і всіх нас, очистив нас від тої скверни, від того зла, як очистив гадаринських біснуватих. І тоді, і тільки тоді ми істинно переможемо. Тоді і тільки тоді ми отримаємо справжню перемогу. Я вірю в це, і тому ми молимося, і боремося, боремося і трудимося. Кожного ранку згадуємо у молитві наших воїнів, які загинули. І щодня, і щохвилини молимося за тих воїнів, воїнів наших, воїнів світла, які стоять сьогодні на передовій не тільки України, на передовій усього світу в боротьбі зі злом і ненавистю, з темрявою.
Ми переможемо! І ця віра хай ніколи не покидає нас.
Боже благословення на всіх вас».
