У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, я вітаю вас із першою неділею Святого Великого посту. І перша неділя Святого Великого посту – це є неділя Торжества Православʼя. Ми, як православні християни, торжествуємо сьогодні у нашій вірі православній, вірі Христовій.
Але сьогодні такі думки приходять мені, справа в тому, що у московських церквах сьогодні проголошують анафеми. Ми ніколи цього не робили і можливо ви і не бачили, і не чули такого, краще й не чути. Уявіть собі, в кінці служби читається спеціальний молебень і в кінці цього молебну виходять священнослужителі і виголошують такому то й такому то, називають імʼя, часто принизливо називають це імʼя і виголошує диякон на всю церкву – анафема! І вся церква хором проголошує – анафема, анафема, анафема, тобто прокляття. Я, коли бачив це в інтернеті, теж так не бачив у житті, в мене мурашки бігали по спині і я був вражений, вражений тою ненавистю з якою виголошувалася ця анафема тими, хто називає себе православними християнами. І тими, які ще тиждень назад просили прощення один в одного і прощали, і знову просили прощення, і знову прощали. Проходить декілька днів і ненависть палає в очах людських і виголошується анафема людині.
Щоб ви зрозуміли, моє нерозуміння цього, уявіть собі Ісус Христос на хресті, Його розпинають, а Він каже: «Боже прости їм, бо вони не знають, що творять». Ми звикли до цих слів і ми розуміємо, що саме так повинно бути. І в цьому наша віра, і в цьому торжество нашої віри. А тепер уявіть собі, Господи прости, Ісус Христос на хресті виголошує анафему і прокляття тим, хто Його розпинають. Та уявити собі таке страшно!
І ось ті, що називають себе послідовниками Христа, проклинають інших людей за те, що, можливо, вірять не так як вони, переконання в них не такі, як в інших, можливо щось і зробили неправильно, але чи правильно виголошувати анафему? Я не можу сперечатися із церковним каноном, адже це є написано в канонах церковних, але я не можу приймати ту ненависть з якою цей канон, це правило, цей молебень, оце прокляття виголошується устами людей.
Що таке Православʼя? Що таке наша віра? Наша віра – це, перш за все, любов, бо Бог є любов! Із хреста, коли Його розпинали, Він просив у Бога прощення для своїх катів. Наша віра – це прощення, ми повинні більше прощати, ніж проклинати. Наша віра – це впевненість у тому, що добро перемагає зло, світло перемагає темряву й інакше не може бути. Любов, всеохоплююча любов повинна наповнити цей світ і тоді буде торжество нашої віри. Не ненависть, а любов повинна наповнити світ і тоді буде торжество.
Яка ж може бути любов, коли ті, що сьогодні проклинають ще вчора благословляли війну в Україні, російська церква благословляє російських воїнів на вбивство. Яка може бути любов у тих, які побудували храм для військових, військовий храм. Хто не бачив, зайдіть в інтернет, подивіться на фотографії і ви будете вражені. Це не храм Ісуса Христа, це не храм Бога нашого, це храм війни і ненависті, навіть колір зелено-болотний у цьому храмі. А найбільшою святинею там є якась річ, фурашка Гітлера святиня в цьому храмі. І ці люди моляться в цьому храмі й називають себе православними. І сьогодні, я думаю, вони знову будуть там проклинати нас з вами.
Але ми віримо і наша віра православна говорить про те – хто що сіє, те і пожинає, хто посіяв вітер, пожне бурю. Ми ж сіємо любов і цією любовʼю перемагаємо і ця любов, Бог наш зійде над Українською землею і над нашим народом, і просвітить наш народ. І ми будемо торжествувати перемогу добра над злом, будемо торжествувати Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, будемо торжествувати перемогу України, бо за нами правда, ми боремося за правду, ми не зазіхаємо на чуже і не проклинаємо нікого. Ми діти Господа нашого Ісуса Христа, Бога нашого і Духа Святого. І сьогодні наше торжество у тому, що ми є діти Божі. Особливо це було видно, коли кругом Ніжина стояти тисячі нелюдів з автоматами і сотні танків. Віра перевіряється у важку хвилину випробувань. І ми не проклинали ворога, ми молилися 56 днів і ворог відступив. Ми вірили В Бога і нашій армії довіряли. І наша армія перемогла, бо за спиною наших воїнів стояли ми, віруючі люди. Бо у серцях наших воїнів жила віра й із молитвою вони йшли у бій. І сьогодні з цією вірою, вірою Православною, з любовʼю, і з впевненістю у нашому світлому майбутньому ми переможемо і сьогодні торжествуємо!
Боже благословення на всіх вас!»
Спаси Господи!
