У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, наш Бог, Господь наш Ісус Христос всесильний і весь світ підкоряється одному слову Його. Сьогодні ми чуємо підтвердження цих слів, коли до Бога прийшов сотник просити про зцілення свого слуги. І Господь відповідає йому: «Іди і як увірував ти, так хай буде тобі». І в туж мить, написано в Євангелії, і в туж мить зцілився слуга сотника. А сотник – це воєначальник. І, напевно, сьогодні ці слова звернені до кожного українця, особливо до воїнів, які захищають нашу з вами молитву, наше життя, нашу землю, наших дітей від загарбників, які прийшли на нашу землю.
Приїжджає багато воїнів сьогодні на день, на два у відпустку, заходять до церкви і одне питання ми обговорюємо з усіма – коли закінчиться війна? Чи довго ще буде литися кров, кров людська потоками на нашій Українській землі. І відповідь кожному воїнові в мене одна – повірте, Бог має силу закінчити все одним словом. Нам здається сьогодні це нереально, але в одну мить може все закінчитися. День, два, три і як з Чернігівської землі втікали загарбники, як з Харківщини тікали загарбники ,як з Херсону тікали загарбники, так будуть тікати з Донецька, з Луганська, з Криму. Так будуть покидати за собою руїни, які зробили вони «асвабадітєлі».
Але що нам з вами потрібно сьогодні? Так, багато говорять, що нам потрібна зброя, танки, ракети, сьогодні ми чекаємо літаки. Але важливіше від танка і будь-якої ракети і літака – танкіст, льотчик важливіші від металу. Важливіша людина і віра її, наша з вами віра. Та віра, яка подвигнула сотника піти до Бога і попросити Його про зцілення свого слуги. І ця віра повинна сьогодні бути в кожного українця. І з цією вірою ми повинні просити у Бога перемогу, щоб Господь почув нашу молитву єдиними устами, єдиним серцем молитву до Бога – Господи, дай нам перемогу! Господи! Дай нам, щоб правда й істина перемогли на нашій землі.
І чому поки що немає в нас перемоги? Ми йдемо до цього повільно, але не так, як би нам хотілося. Минулого тижня в інтернеті було відео, яке сколихнуло мою душу і, я думаю, душі багатьох людей. Коли в одному із міст України прихильники московського «міра», прихожани московської церкви в Україні кричать нашим захисникам: «Ганьба!». Ми вже відвикли від цього, бо за два роки війни ми звикли говорити: «Слава Героям!». І тут раптом із уст українців, чи тих, що просто називають себе українцями, ми чуємо: «Ганьба, ганьба воїнам!». Як так, чому так? А я відповім, танки, бомби вибухають, ми гасимо пожежу, розтягуємо завали, хоронимо тих, хто загинув від тих вибухів. І розвіюється дим, і забувається запах пороху. Ми сіємо поля, народжуємо дітей. Це війна, але поряд з цією війною є ще й інша війна, духовна війна. І те, що засіває «рускій мір», московська церква в Україні так легко не розвіюється. І залишає слід в наших душах, і в наших людях ще гірший, ніж від бомб і ракет. І виполоти той бурʼян «руского міра» із нашої землі не так просто. Бо поряд з моєю проповіддю сьогодні по Українській землі лунають проповіді за «рускій мір», за братні народи, за «братовбівчую вайну». Ми молимося за перемогу, інші молять просто «о мірє»», не вказуючи хто, добро, чи зло має перемогти.
Поряд із війною, яка там на Сході ведеться ракетами і танками, по всій Українській землі, по кожній українській душі йде фронт, духовний фронт між добром і злом. І нещодавно було голосування в нашій міській раді про заборону московської церкви в Ніжині, бо московське вбиває, ви знаєте це. І це питання не набрало необхідних голосів, а ті воїни, які піднімали це питання прийшли по тому до нас, до церкви і розказували скільки прокльонів вони отримали від тих, кого вони захищають. Зазомбовані «рускім міром» сьогодні наповнюють нашу землю. І коли ми молимося, ми линемо до Бога і кажемо: «Господи дай нам перемогу, дай перемогу добра над злом». Вони проклинають наших воїнів. Для того, щоб ми перемогли там на Сході в Криму, в Донецьку, в Луганську, ми сьогодні повинні перемогти тут «рускій мір», російський дух викорінити із Церкви Православної. Бо то не християнство, то сатанизм і я впевнений в цьому, бо я бачив обличчя тих бабусь ,які проклинають воїнів українських. Ті обличчя наповнені ненавистю, скривлені злобою і духом нечистим.
Сьогодні ще і ще раз я закликаю нас з вами і всю Україну – молімося до Господа нашого Ісуса Христа, молімося щиро і сердечно. Закликаю воїнів наших, взявши зброю в руки, моліться до Господа нашого Ісуса Христа, моліться сердечно. Закликаю сьогодні прихильників «московського міра» – відверніться від духа нечистого, йдіть на світло, йдіть в істинну Православну Церкву. І молімося разом одним духом, одним серцем і єдиними устами про перемогу, щоб Господь Бог почув нашу щиру, сердечну, єдиними устами вознесенну молитву. І сказав нам, кожному з вас: «Хай буде так ,як віруєте ви». І в туж мить, і в туж мить ми переможемо! Ми переможемо, я не сумніваюся в цьому. Але для того молімося єдиними устами, єдиним серцем.
Боже благословення на всіх вас і перемоги всім нам!
Разом до ПЕРЕМОГИ!».
Спаси Господи!
