У Дмитрівську поминальну суботу настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа!

Улюблені во Христі браття і сестри, у суботу, яка передує святу Дмитрія Солунського свята Православна Церква молитовно згадує всіх від віку померлих і особливо сьогодні ми згадуємо святих воїнів – воїнів, які життя свої поклали за своїх рідних і близьких. Бо початково цей поминальний день встановлювався, як поминальний день за воїнів.

Але у сьогоднішній день ми розуміємо, що є різні воїни. Є воїни, які захищають свою рідну землю, які віддали життя своє, захищаючи мирне населення, рідну землю, захищаючи маленьких дітей. Сьогодні, коли точиться жорстока війна, коли нашу землю топче ворог-окупант, ми розуміємо, що є воїни, які прийшли вбивати, ґвалтувати. І вбивають вони не просто свого супротивника, вбивають мирне населення, жінок і дітей, вбивають катуючи. І виникає питання – чи повинні ми молитися за тих воїнів, адже вони теж воїни і їх гине ще більше, ніж наших воїнів? І як би це жорстоко не звучало, я кажу сьогодні – так, і за них ми повинні піднести молитви свої, бо Бог, будучи на хресті, молився за тих, хто розпинав Його, кажучи: «Прости їм Господи, бо не знають, що чинять». І ми сьогодні кажемо – прости їм Господи, бо вони не знають, що чинять. Називаючи себе православними, вони творять не Христові, не християнські справи. Називаючи себе християнами, більше того священнослужителі дійшли до того, що московський патріарх Кіріл сказав, що ядерна зброя, якою володіє росія – це божа благодать у росії. Назвати ядерну зброю благодаттю божою – це вже не просто не християнство, це – сатанизм.

Але ми сьогодні, як істинні християни, як справжні християни, як ті, хто йде за Христом Господом нашим повинні слідувати Його і дослухатися до Його слів. А Він казав: «Вас проклинають, а ви благословляйте. У вас кидають камінням, а ви віддайте хлібом». І тільки так ми переможемо. Здавалося б чому? Так тому, що темряву можна розігнати тільки світлом, зло можна розігнати тільки добром, ненависть можна розтопити тільки любовʼю. Це не значить, що ми повинні здатися, це не значить, що наші воїни повинні стати на коліна, це значить, що ми не повинні носити ненависть у своєму серці. Це значить, що ми, захищаючи свою рідну землю, наших дітей, тримаючи зброю в руках, не повинні називати цю зброю благословенною від Бога. Ми захищаємо, ми молимося за воїнів, але віримо, що Бог – найбільша зброя, Бог – найбільший захист, Господь Бог наш Ісус Христос, Який на хресті помер заради нас з вами, пролив Свою Божественну кров заради нас з вами, помер на хресті і воскрес у третій день заради нас з вами. Навчив нас, істинних християн, перемагати саме добром і любовʼю. Світлом нашої любові розганяти всяку темряву.

І сьогодні я вірю, що наші воїни, їх вже тисячі, які поклали життя своє за нас з вами, всі вони як один – Ангели Христові! І ми молимося за наших воїнів, а вони там перед Христом моляться за нас живих. А тим воїнам, що загинули, прийшовши вбивати, хай Господь воздасть їм по Своїй благодаті, помилує їх, бо Він милостивий, простить їх, бо Він Отець Небесний. Хай Господь врозумить їх, бо все у Божих руках. І тільки так ми переможемо.

Сьогодні Дмитрівська поминальна субота, ми молимося за всіх воїнів від віку померлих в усіх війнах. Але переш за все ми сьогодні молимося за наших воїнів – Ангелів Небесних, яких вже тисячі і тисячі по всій українській землі їхніх могил з українськими знаменами. І хай Господь почує нашу молитву, хай буде стіл такий багатий сьогодні перед ними, щоб вони там на Небесах зрозуміли і відчули, що ми памʼятаємо їх, ми молимося за них і будемо вічно памʼятати і вічно молитися за Ангелів Небесних – воїнів України, які життя свої поклали, захищаючи рідну землю і нас з вами.

Боже благословення на всіх вас. Царство Небесне всім, хто загинув у цій клятій війні».