Сьогодні, 19 серпня, Свята Православна Церква святкує День Преображення Господнього. В це велике свято настоятель Покровського храму отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина і Святохо Духа! Амінь.
«Добре нам бути тут», – кажуть учні сьогодні Господу нашому Іісусу Христу на горі Фавор, де преобразився Він, де показав учням своїм Свою Божественну сутність.
І засвітився одяг Його, і став білим, як сніг.
Добре бути нам тут – кажемо ми сьогодні Господу нашому Іісусу Христу тут у храмі святому. Можливо довго тягнеться служба, можливо когось домагають недуги, але ми приходимо до храму Божого і на святій літургії дві години пролітають, як хвилин п’ять. Бо добре нам тут, добре нам з Богом.
І кажуть учні Господу: «Господи, давай зробимо дрібні намети і будемо тут завжди жити». Як хотілося б нам залишатися в блаженстві все життя своє, залишатися завжди там, де нам добре.
Їдемо на море на відпочинок, нам там добре, але потрібно повертатися додому, на роботу, в повсякденні справи, в буденну суєту. І тільки залишається спогад про те місце, де нам добре.
Але ми, сучасні християни, маємо велику можливість, гарну можливість кожної неділі повертатися на гору Фавор, повертатися на ту гору, де Господь завжди чекає нас. Приходити до храму Божого.
Інколи кажуть у нас в Ніжині – ой, забагато храмів. Я завжди кажу так – люди добрі, погляньте скільки людей в неділю на базарі. І уявіть собі, аби ті всі людини, що на базарі прийшли до храмів Божих, до церков. Та невистачило б цих храмів для нас з вами! І прийшлось би ще більше будувати храмів Божих.
Два тижні назад так вийшло, що нам було потрібно їхати на Західну Україну, племінниця вінчалася. Поїхали ми на весілля і були на вінчанні. На окраїні міста Івано-Франківськ є величезний собор і в розмові з прихожанами цього собору вирвалося – навіщо ж ви будували такий грандіозний і великий собор? А прихожанка каже: «Батюшка, ви не повірите, але в неділю у нас служаться три літургії о 7, о 9 і 11 годинах. І всі три літургії храм переповнений людьми, і на вулиці люди стоять».
Але, як ви здогадуєтесь, на базарах в неділю немає нікого.
Цілий тиждень ми живемо в буденній суєті. Ми хвилюємося про хліб насущний, заробляємо гроші і як риба об лід б’ємось в цьому житті, і боримося з повсякденними життєвими проблемами. І так день за днем, день за днем. І втомлюється душа наша, і ми взиваємо до Бога – Боже, за що, чому стільки навалюється на нас? І ми забуваємо про те, що Бог дав нам один день для того, щоб ми змогли забутися, відірватися від тих життєвих проблем, відкласти їх, прийти на ту гору Фавор до Бога, щоб відчути що нам тут добре.
І тоді легше й жити у цьому світі, і тоді, повірте, буде легше заробляти на хліб насущний.
Теж колись давненько, років 15 назад була розмова: батюшка, от чуму там люди краще живуть, ніж у нас. А я кажу – бо вони там працюють тільки 6 днів і тому живуть краще. А ми працюємо по 7 днів і тому ніяк не можемо вирватися з цього виру.
Сьомий день віддай Богу, милосердю, молитві і тоді все буде у нас виходити, а найважливіше – душі наші отримують радість і блаженство перебування поруч із Господом нашим Іісусом Христом.
І ми зможемо сказати, як і учні: «Добре нам тут». Тоді і в нас будуть відбудовуватися храми, а найважливіше – будемо будувати наші душевні храми.
Господь у сьогоднішній Євангелії сказав, коли учні попадали на землю: «Встаньте, не бійтеся». І я сьогодні скажу вам словами Господа нашого Іісуса Христа – встаньмо, не біймося, живімо повноцінним життям з Богом Господом нашим, щоб і ми на горі Фавор, кожен на своїй горі побачили Його і сказали – добре мені тут бути з Тобою.
Боже благословення на всіх вас!».
Після святкової літургії на подвір’ї храму святої Покрови отець Михаїл і отець Олександр покропили святою водичкою всіх людей, що зібралися біля церкви, запашний урожай і пиріжки, які принесли з собою парафіяни. Бджолярів також сьогодні особливо вітали, адже продукт їхніх працьовитих підопічних бджілок – мед, завжди в пошані.
Окропили святою водичкою і яблуневий сад, де також ростуть груші, сливи і незмінний символ України – калина.
