У цю світлу неділю отець Олександр звернувся до прихожан храму святої Покрови з такою проповіддю:
«Христос Воскрес! Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь! Дорогі во Христі браття і сестри, сьогодні ми слухали Євангеліє, яке ви мабуть впізнали, цей уривок зазвичай читається, коли ми освячуємо воду. Ці слова дуже нам всім відомі.
Коли Господь Іісус прийшов у Єрусалим і підійшов до так званої овечої купелі там, де збирались хворі, каліки. Таке сумне і нечистим вважалось місце яке багато хто намагався обходити стороною. І один раз у рік Ангел Господній збурював воду і той хто перший входив у воду, як ви слухали Євангеліє, міг зцілитися. І у це місце скорботи прийшов Господь Іісус, щоб розділити з людьми їхні страждання. Він озирнувся довкола і побачив одного старого, сивого, який лежав паралізований. І Він звернувся до нього – скільки років він лежить. Він 38 років, все своє свідоме життя лежить там. Якісь люди благодійники, напевно, приносили йому їжу, допомагали йому якось рухатись, повернутися, але не було нікого, як він сказав, хто б йому допоміг ввійти у воду, щоб зцілитися. Якби він навіть доповз до води, то все рівно були б інші хто перші його випередили. Тому, що коли вода збурювалась, люди, штовхаючись, проклинаючи один одного, бігли до води хто перший і тут була заздрість, тут була ненависть один до одного, прокльони. Сумне видовище, якщо можна собі це уявити.
Але Господь Іісус сказав йому: «Візьми свою постіль і йди». Він не знав хто це, але відчув силу в руках і ногах, взяв і пішов, навіть забувши подякувати Цьому чоловікові, що його зцілив, забувши подякувати Богові. Але потім все таки прийшов у єрусалимський храм, напевно подякувати Богові, згадав. Іісус там його зустрів і сказав: «Більше не гріши, щоб тобі не було гірше».
Отже, з цього уривка ми багато уроків можемо побачити. Перший – це віра. Навіть 38 років цей старий вірив, що все таки настане день, мабуть ви пам’ятаєте вірш Лесі Українки «Contra spem spero!» (Лат.) – «Без надії сподіваюсь». Не маючи надії, він все таки сподівався і Господь побачив його цю віру. Господь побачив у його серці розкаяння, через те Він його і зцілив. Але, на жаль, ми бачимо далі і антиприклад, коли він упізнав у храмі, що це був Іісус, він пішов і розказав, що це Іісус його зцілив. Тому, що цього чоловіка почали звинувачувати, що він свою постіль ніс у шаббат у суботу. Шаббат заборонено, є 39 заборон, яких не можна робити, не можна нічого носити. І він, щоб його не звинувачували, переніс вину на іншу людину, що це Він йому сказав нести цю постіль. Хоча, до слова сказати, в сьогоднішньому іудаїзмі вважається, якщо потрібно спасти життя людини, то відміняються всякі заборони шаббату в суботу.
Цей уривок є для нас повчальним у вірі і неповчальний у зраді. Але ми з вами знаємо, що ми маємо купіль набагато ціннішу, ми маємо купіль, невичерпне джерело нашого життя – це є слово Боже, слово Бога Живого. Це є Євангеліє, священне писання, це Чаша до якої ми підходимо. Я хочу привітати всіх хто сьогодні причащався, сповідався. Це є наша молитва, це є джерело якого ми не повинні чекати раз у рік, до якого ми можемо доторкнутися кожного дня, кожної миті. Тільки ми повинні захотіти і згадати, що є у нас Господь, є у нас найсвятіше Ім’я до Якого ми можемо звернутися, як би нам не було скорботно, як би нам не було тяжко. Чи ми хворі, але також і у радості ми завжди пам’ятаємо це рідне слово для нас – Іісус.
Боже благословення на всіх вас!»
