21 червня у День Святого Духа отець Олександр звернувся до прихожан храму святої Покрови з такою проповіддю:

«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!

Дорогі во Христі браття і сестри, в Символі віри ми з вами читаємо, ми з вами співаємо: «І в Господа, Духа Животворчого». Ці слова нам нагадують, що віруючи в Духа, ми не говоримо про якогось окремого Бога, ми говоримо про єдиного Бога у Трьох Іпостасях. Іпостась, тобто грецькою мовою – лицар. Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий. Творець творить словом Своїм і ожитворяє Духом.

Дух Божий – це Господь, Який зійшов на Своїх учнів, Дух Божий – це сила Творця, яка прийшла у світ наш, Дух Божий – це Перше Откровення після явлення нам Сина Божого Іісуса Христа.

У древні часи, у ветхозавітний час Дух Божий сходив на вибраних людей, яких ми знаємо як пророків, якими написане Святе письмо, які промовляли слова так, як читаємо ми у Святому письмі про Духа Святого, що говорив через пророків. Але близько 5-го століття був пророк Іоіль, єврейською мовою «Єель», що перекладається – Господь є Бог, що, до речі, також тотожно перекладається «Ілья» – пророк, якого ви всі добре знаєте, Ільяго – Господь є Бог. Який пророкував, що прийде час, коли Дух Божий виллється на всіх, на чоловіків і жінок, на стариків, на юнаків і на дівчат, і всі зможуть пророкувати. Це здійснилося у Новому завіті.

Спочатку ми бачимо, як Дух Божий сходить у вигляді голуба на річці Йордан на Іісуса. Потім Дух Божий сходить на учнів у вигляді вогняних язиків, коли Іісус обіцяв своїм учням: «Я не залишу вас сиротами, а пришлю вам Господа Утішителя і Заступника». У Святому письмі, якщо уважно читати, то ми побачимо, що Дух Божий являється нам у вигляді вогню,  у вигляді вітру, або урагану, і у вигляді голуба. І ми розуміємо ці символи, чому це так символічно. Адже у вогні переплавляється руда з якої роблять залізо, переплавляється золото і срібло, і так Дух Божий, Якого ми призиваємо у наше серце, преображає нас, Дух Божий може змінити нас. І ми знаємо, як Дух Божий змінив учнів, які були налякані, які були розгублені, і водночас вони стали проповідниками віри Христової.  Вони отримали силу, отримали знання. І коли апостол Петро почав читати проповідь, як ми читаємо, одразу ж 3 000 людей охрестилися і кожного дня він читав проповідь і сотні, сотні людей долучалися до Церкви Христової, яка щойно утворилася із кількох людей, які були рибалками, які були ремісниками, які не вчилися наукам, але які почали проповідувати так, що їх розуміли усі люди. Адже це було свято Пятидесятниці, як ви знаєте це одне з трьох великих свят іудейських, коли повинні були приходити паломники в єрусалимський храм звідусіль. У діаспорах проживало дуже багато євреїв, які забули свою рідну мову, але коли апостол Петро проповідував, то їм було дивно, що вони розуміли все про що він говорив.

І почитаймо ще уважно апостола Петра, він також згадує пророка Йоеля, який пророкував, що прийде час, коли Дух Божий виллється на всіх. Тобто на кожного з нас, коли ми звертаємося до Бога, коли ми відкриваємо наше серце, Дух Божий входить в нас і може повністю змінити людину, може з грішника зробити праведну людину, може з людини немічної зробити сильну, так як це Дух Божий створив з Апостолами.

І ми також знаємо, що людина є слабка і немічна, але Дух Божий – сильний, Він преображає людей, і, нарешті, Дух Божий у вигляді голуба – це символ надії. Як ми з вами говорили, Дух Божий сходить у вигляді голуба на Іісуса, це також надія для всього людства на всі віки. І ще згадаємо, коли праведний Ной близько року плавав у ковчезі, і він випустив голуба, і голуб повернувся із гілочкою оливки і подав надію. Це було свідчення того, що з’явилася суша і значить невдовзі люди зможуть вийти на сушу.

Згадується, як протоієрей Олександр Мень описував таку історію, коли шахтарі були засипані у шахті і декілька днів не могли вибратися, і почали вже втрачати свідомість, впали у паніку, і потім один із них почав молитися Богу і зупинив усіх, сказав: «Давайте помолимося Богу і послухаємо, чи не дує десь вітерець». Вони так і зробили, і почули з одного місця свіже повітря, вони туди пробралися і знайшли там вихід, де вони змогли вибратися із шахти. Так же само і ми усі впадаємо у різні труднощі, у різні життєві історії і потрібно тільки звернутися до Духа Божого, потрібно зупинитися, прислухатися до Нього і попросити Його, щоб Він дав нам вихід. Він завжди з’явиться до нас і завжди покаже вихід до вічного життя, вихід до Царства Божого.

Тож звернімося і ми з вами словами такої рідної для нас молитви: «Царю Небесний, Утішителю Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, Благий, душі наші». Амінь!

Боже благословення на всіх вас!»