У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:
«Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, у сьогоднішній Євангелії піднімається питання, яке турбує кожного з нас – питання життя і смерті. Господь із учнями своїми і багато народу із Ним входить у місто Наїн. На зустріч іде похоронна процесія, несуть померлого юнака і над ним побивається одинока матір, вдова у якої був єдиний син кормитель її.
І ось описується подія зустрічі життя і смерті, радості і горя. Напевно у церкві священики найяскравіше знають це, бо як часто буває, похрестив дитину і одразу їдеш на похорон. Або навпаки, після похорону приїжджаєш до церкви, щоб похрестити дитину. Радість і горе все життя ідуть поряд, життя і смерть постійно переслідують людину.
Ми відвикли від похоронних процесій, зараз сіли в машину і повезли. Але раніше так не було, йшла похоронна процесія, несли віночки, несли гріб з померлим. Ми відвикли від весільних процесій, сіли у весільну машину і поїхали, але раніше було не так. Ішли молодий і молода, грала весільна музика, троїсті музики, я ще з дитинства пам’ятаю це: гармошка, скрипка, бубон, всі веселі, радісні. І от зустрічаються дві такі процесії – радісна, весела і сумна процесія. У нашій традиції, коли йде похоронна процесія, зупиняються всі: зупиняються машини, зупиняються автобуси, щоб пропустити покійного в його останню земну путь. Але так не всюди. Є народи в яких навпаки, коли зустрічають покійника, похоронна процесія зупиняється. Ось питання – йде весільна процесія і йде похоронна процесія, і раптом на перехресті вони зустрічаються, хто повинен зупинитися? Ну в нашій традиції весільна процесія напевно зупиниться, щоб пропустити покійника. Але в інших народів є навпаки – зупиняється покійник, життя ставиться вище, ніж смерть.
Господь показує нам це сьогодні. Життя сильніше від смерті. Бог – Джерело життя, каже покійному: «Юначе, встань і ходи». Ми знаємо десяток таких випадків, коли Бог оживляє померлих, повертає до життя померлу людину. І як завершення цього, Господь Бог Сам воскрес у третій день після розп’яття. І цим Господь дарує нам надію на вічне життя, цим Господь показує, що життя сильніше від смерті.
І ми всі живемо у цьому світі, знаючи що помремо. Дитинка народжується і ми радіємо, але знаємо, що і дитина наша рано чи пізно помре. Але ми, як віруючі, як християни, яким Христос дарує надію, не сумуємо. Навіть похорон по православній традиції служиться у білих ризах, як символ надії на те, що життя завжди перемагає смерть, що Господь наш є джерелом цього життя. Що Господь наш Іісус Христос кожному з нас останнього дня Судного скаже: «Встань і іди». Ми віримо в це і ми живемо з цією надією. Ми, як християни знаємо, що помремо, але як християни не боїмося смерті. Ми віримо в Господа нашого Іісуса Христа Який і є наше життя, в Якому і є наше життя, і ми є частинкою Божества, Божества, Яке і є саме життя.
В сьогоднішній день я хочу поблагословити вас на життя. Живімо повноцінним життям, віримо в те, що Господь ніколи не покине нас, віримо в те, що Господь завжди готовий прийти до нас і допомогти нам. І хай наше життя буде наповненим Божої благодаті.
Боже благословення на всіх вас!».
