У Велику Суботу настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми стоїмо перед Гробом Господа нашого Ісуса Христа. Коли померкло сонце 2 тисячі років назад, мудреці сказали: «Бог помер».
Сьогодні ми стоїмо у визначальний момент історії нашої держави і нашого Українського народу. Чи помре наша нація, чи зітруть її з лиця землі, для чого і прийшли наші вороги. І щоб утвердити нас у вірі, в силі віри, давайте згадаємо. Ісус Христос прийшов на землю, щоб проповідувати і за Ним пішли тисячі людей. Як сьогодні я читав у молитві: «Пʼять хлібів узяв і 5 тисяч нагодував». Люди йшли за Ісусом, було духовне піднесення.
Згадайте в 90-х роках, яке духовне піднесення було у нас. І думалося нам – наша держава багата, наші люди працьовиті, у нас є все і будемо ми розцвітати і будуть жити наші діти у багатій, світлій, незалежній, побожній державі. Але не так стається.
Ісус Христос іде в Єрусалим і там Його продають найближчі, той кому Він довіряв гроші, скриньку, той і продав Його за гроші, за скриньку, за срібняки. Пройшов час в Україні й ми розгубилися в цій історії, ми не розуміли, що відбувається довкола. Чому не так стається, як ми хотіли, як ми планували, як ми раділи нашій незалежності, вчитувалися в історію і думали, якою буде наша історія. А тут розруха і, здавалося, вже й армії немає у нас і немає майбутнього.
Тут ловлять Ісуса Христа і бʼють Його, але учні все одно за Ним ідуть, ідуть і надіються, що ще щось зміниться, ось Він зараз порве ці пута, Він Цар, Він Спаситель, Він зараз поведе за собою увесь єрусалимський народ, Він же воскрешав, Він лікував їх. А в нашій історії, згадайте, два роки назад нам повідомляють – буде війна. І ми розуміємо, що буде війна, але не хочемо вірити. Як, як так може статися. Багато думали – братній народ, як може напасти брат на брата.
Тут Ісуса Христа ведуть на Голгофу і прибивають Його руки до хреста. Тут біля нашої границі стоять танки і тисячі воїнів, які готові напасти. Але і тоді ще учні стояли під хрестом і вірили, і надіялися – Він зараз зійде з хреста. Як воїни казали – Він зараз зійде з хреста. Вони ще вірили, ще надіялися. І коли стояли танки біля нашої границі ми ще вірили, ми ще надіялися, що цього не може бути. Ми вже готувалися до війни, але не хотіли самі собі вірити, що так може бути в 21-му столітті.
І ось Христос помер, і ось Його кладуть у гробі. І ось нашою землею ідуть орди нелюдів, вбивають і кров людська ллється потоками, річками, тисячі людей уже гинуть і страждають десятки, сотні тисяч людей і дітей. І здається, що вже кінець. Кажуть, що найтемніша ніч перед світанком. І тоді була найтемніша ніч для святих Апостолів. Уявіть собі, вони повірили, вони пішли за Ним, вони просили Його – Господи, посадиш нас справа і зліва, ми будемо з Тобою до кінця. Деякі зрадили, не дійшли до кінця, деякі злякалися, розбіглися. Але більшість все ж таки стояли до кінця, важливо, жінки стояли до кінця, мужчини зрадили, жінка не зрадила ні одна.
І в нашій історії сталося те саме. Багато зрадників, прикро мені, коли зрадили саме священники, священники московської церкви пішли до окупанта і служать йому зараз. І як тоді Апостолам здавалося – це кінець, сьогодні й нам у певні моменти здається, що це кінець. Але сьогодні я вийшов до вас і виголосив ,співав хор – Воскресни Господи!
Згадаймо, цей приклад я розказую кожного року, згадаймо найтемнішу ніч перед світанком, ще немає сонця, ще навіть промінчик не показується на горизонті, а пташки починають співати. Вони чують, буде світанок, буде схід сонця і буде день, і буде майбутнє. Буде Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, буде наша перемога! Як я не сумніваюся сьогодні у Воскресінні, я сьогодні не сумніваюся у нашій перемозі.
Ми вітаємося – Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Сьогодні після 12-ї вже почнемо вітатися. Вчора я почув цікаве привітання. «Христос воскрес!», – сказали наші воїни там на передовій, а у відповідь почули: «Воскресне Україна!». Віримо в це. І з цією вірою ми сьогодні прийшли до Гробу Господнього. Молимося з цією вірою, з цією вірою будемо трудитися, станемо надійним тилом для наших воїнів. Тим плечем від якого вони зможуть відштовхнутися і піти вперед, звільнюючи нашу землю, наш народ, наших людей від нелюдів, від окупантів. І з цією вірою моляться наші воїни і для наших воїнів ми відправили силою всієї нашої громади цілий бус пасочок, ковбасок, яєчок, все це освячене, там, напевно півтори тони. І все це вчора вони отримали, і вони дякують, будуть скоро розговлятися. А, розговівшись, будемо звільнятися від окупації духовної, від окупації нелюдів і будемо розбудовувати нашу вільну, світлу, багату і найголовніше – християнську, побожну Українську державу. Те, про що ми мріяли в 90-х роках, збудиться після нашої статочної перемоги. Ми віримо в це і з цією вірою молимося, трудимося і боремося!
Боже благословення на всіх вас!»
Спаси Господи!
Фото із святкового богослужіння Воскресіння Господнього:
