Цієї неділі настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Христос Воскрес!
Улюблені во Христі браття і сестри, сьогоднішня Неділя у Православній Церкві цікаво називається – Неділя про розслабленого. Ми слухали цікаву історію, євангельську історію про хвору людину, про розслабленого чоловіка, який 38 років хворів. І у своїй хворобі з великою надією лежав біля овечої купальні. Раз у рік у цю купальню сходив Дух Святий. «Ангел Господній, – написано в Євангелії, – збурював воду і хто перший входив у цю воду, зцілювався яку б не мав болість». 38 років людина лежить біля цієї купальні і чекає, з надією чекає на зцілення. 38 років… уявіть собі, який час і яка велика віра в цієї людина, яка велика надія.
А найважливіше у цій ситуації, уявіть собі розслаблена людина, тобто він не міг сам себе доглядати. Тобто ми розуміємо, що 38 років цій людині допомагали, годували, одягали, обмивали його, допомагали жити, жити. І надіятися. Але, коли збурювалася вода, ніхто не допоміг йому спуститися в цю воду, хтось перший входив у цю воду і зцілювався. Людина отримувала допомогу від ближніх своїх, але найбільшу і найважливішу допомогу ця людина отримала від Бога. Господь прийшов, побачив його велику віру і сказав: «Встань, візьми постіль свою і ходи».
Роздумуючи над цією історією, я думаю про нас з вами. Сьогодні в Україні йде жорстока війна. Безжалісні сусіди-московити напали на нашу землю, щоб знищити, вигубити наш народ, як Україну, як українців знищити нас. Ми отримуємо велику допомогу від дружніх нам країн, весь світ, по суті майже весь світ став нам на допомогу і підтримують нас. І ми прекрасно розуміємо, що без цієї допомоги нам було би на багато важче. Не хочеться сказати, що ми б не вистояли, але все під питанням, якби ми боролися без допомоги наших друзів?
Але я згадую, напевно рік назад минулого літа я написав в інтернеті пост про те, що нам потрібна Божа допомога. І ось один із коментарів ніжинська людина написала: «Та не потрібна нам Його допомога, нам потрібна зброя, зброя і ще раз зброя». І це мене сильно вразило тоді і сьогодні я згадав це. Так, нам потрібна зброя, але без Божого благословення і зброя не допоможе. Без Божої допомоги ми будемо, як той розслаблений, будемо жити, будемо надіятися, будемо вірити, але перемоги не буде без Бога, бо Бог, тільки Бог дарує справжню перемогу. Бог є Істинна й істинна перемога у цьому житті й у вічності. І казали наші предки: «Без Бога ні до порога». І тільки з Богом ми переможемо і з Богом будуть наші воїни тверді там на передовій і будуть тримати міцно свою зброю в міцних солдатських руках. І будемо точно поражати військові цілі і будемо нездоланними і найважливіше – ПЕРЕМОГА ТІЛЬКИ З БОГОМ.
І як без Бога 38 років лежав той розслаблений, він вірив, він надіявся, йому допомагали всі, підтримували в його житті, в його надії. Але істинно зцілення він отримав тільки від Бога. Так і сьогодні ми роками жили в цьому житті, ми щось робили, трудилися, боролися. Сьогодні прийшла найважча, напевно, година в житті українців і ми очікуємо, щоб Господь Бог прийшов до нас з вами, прийшов до наших воїнів, прийшов до нашого народу і сказав: «Встань, перемагай народе, бо ти з Богом! Будь побожним народе, іди і більше не гріши, щоб бува чого гіршого з тобою не сталося». Так сказав Бог розслабленому, так, надіємося, скаже Бог нам з вами. І розквітне наша держава і підніметься наш народ зціленим, єдиним, потужним. І буде наша держава світлою, незалежною, багатою і, найважливіше, побожною державою з єдиною істиною Православною канонічною Церквою України без того «руского міра», що несе кров і розруху, горе і біду. Ми будемо жити зцілені від усякої духовної, тілесної хвороби. Ми будемо розбудовувати нашу державу, ми розмінуємо і будемо засівати наші поля. Ми будемо годувати весь світ, як раніше Україна була житницею світовою. Бо ми віримо, уже десятки років ми чекаємо, ми надіємося, ми боремося, ми молимося і Господь Бог хай благословляє нас з вами і всю Україну!
Христос Воскрес!».
Воістину Воскрес!
