У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!
Улюблені во Христі браття і сестри, Господь сьогодні зціляє двох біснуватих, а разом із ними і землю Гергесинську від біса, від духа нечистого, який мучив роками двох бідних людей, нещасних чоловіків, а разом із ними і весь народ гергесинський, який боявся їх. Бог приходить і виганяє бісів у стадо свиней, і стадо свиней кидається з кручі. Але дивне і страшне для нас сьогодні закінчення цієї історії. Виходять люди, мешканці цього краю і просять Господа відійти від них. Вони прекрасно розуміють, що це прийшла до них свята людина, людина, яка може приказувати духам нечистим. Людина, яка може благословити їхній край добром. Людина, яка може дарувати їм спасіння. Вони прекрасно це розуміють, але звикли вони жити у своєму нечистому болоті. І світло Боже осліплює, обпалює їх, і вони відрікаються від Бога.
Слухаючи цю історію, дивуєшся, як яскраво вона описує сьогоднішній наш з вами час, час випробувань. По великому рахунку, дух нечистий, кривавий дух «руского міра» панував на нашій землі роками і десятиліттями, вбиваючи наших синів і воїнів, і вбиваючи нас духовно. Приходить Господь і очищує нашу землю від «руского духа». Це очищення проходить боляче із жертвою. І жертвуємо ми найдорожчим нашим, гинуть наші сини і дочки, найкращі сини і дочки. Але поряд з цим на нашій землі ще є люди, які чекають ще цього «руского міра», які ще плекають надію про повернення «руского міра». І для них прихід Божої правди – це болюча рана. Прихід Божої правди осліплює їх, як тих нечестивих гергесинсів. І вони можуть відкидати Томос, вони можуть відкидати істину і правду, вони сьогодні не бачать тієї крові, яка ллється потоками.
Вони не бачать хто насправді винен у цій війні – загарбник окупант, який прийшов на нашу землю. Ми жили мирним життям, ми відріклися від ядерної зброї, ми скорочували армію, нас сьогодні звинувачують у тому, що ми готувалися до війни. Хто з вас, хто із нас готувався до війни? Ми до останнього не могли повірити, ми вже розуміли, що війна буде, а серце не хотіло вірити. Ми жили мирним життям, ми планували сіяти поля, ростити дітей, розбудовувати мирну державу. Прийшов безжалісний окупант і розвалив наші мрії, прийшов із крилатими ракетами і залив кровʼю нашу землю.
І ось проходить час, днів десять назад на засіданні сесії міської ради, коли піднімали питання про російську церкву в Ніжині, зійшлися біснуваті гадаринці (їх не можна назвати українцями), які проклинали наших воїнів. Приходить наш воїн, який із перших днів стояв на захисті Ніжина, після цього засідання прийшов до нас, щоб очиститися. Він каже: «Батюшка, таких прокльонів, такої ненависті я ще не бачив, у свій бік не відчував». Оці загартовані бабусі заражені духом нечистим «руского міра» на пʼятисотий день війни проклинають наших захисників. І це не відбувається десь там, це відбувається тут на Ніжинській землі, у Ніжині.
І, слухаючи сьогоднішню Євангеліє, я зрозумів, що не все так просто. Господь очищає нас, але чи ми з вами готові прийняти це очищення. Господь подарує нам перемогу, але чи ми з вами будемо готові сприйняти цю перемогу. І що таке перемога? Прогнати окупантів з нашої землі, залишивши дух «руского міра» в тилу? Це не перемога. Перемога буде тоді, коли не буде цього «руского міра» по всій Українській землі. Перемога тоді буде, коли ми забудемо що це таке російська церква в Україні. Тоді буде справжня перемога.
І сьогодні наші воїни Герої проливають свою кров там на передовій. Ми ж будьмо воїнами Христовими тут в тилу, не даймо «рускому міру» заполонити землю Українську. І наші душі українські очищуймо від нечисті «руского міра», бо ця нечисть несе тільки кров і розруху, ми вже це бачили.
Господь одним словом очищає гадаринських біснуватих. Господь одним словом Своїм, Божественним словом може дарувати нам сьогодні перемогу. Ми вже втомилися від цієї війни, але ніколи не втомлюймося вірити і молитися, боротися і тоді ми переможемо. Але бідьмо готові до цієї перемоги.
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
