У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:

«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь!

Улюблені во Христі браття і сестри, сьогодні ми підносимо молитви наші до Господа нашого Ісуса Христа у важких обставинах, бо так жарко, що і свічки плавляться і загорається кругом все. Але коли сьогодні підносиш очі до Бога і молишся, перш за все, за наших воїнів, які ще у важчих обставинах сьогодні захищають нашу молитву і стоять на смерть за майбутнє наших дітей.

Сьогодні Нікіта читав слова апостола Павла про те, що все і ми з вами, і діла наші будуть випробувані вогнем. Сьогодні ми з вами випробовуємося цим сонячним промінням, хочеться сісти, хочеться відпочити, але стоїш і молишся ,бо це наш фронт. Сьогодні випробовується вся наша Україна вогнем і крилатими ракетами. І ми стоїмо, бо є щось міцніше від свічок, міцніше від криці, каменю, міцніше від крилатих ракет і зброї. Це є дух людський і наша віра, яку ми чернігівці показали вже трохи більше року назад. Саме наш чернігівський дідусь зупинив двома руками танк. Ми знаємо яка то була ситуація, але треба було мати дух міцний, щоб у тверезому розумі, в розумінні того, що перед тобою ненависний воріг, стати перед танком і двома руками зупинити його. Злякати озброєних до зубів агресорів своєю силою духа. І цю силу духа сьогодні наші воїни несуть вперед і звільняють нашу землю від ненависних рашистів-окупантів.

Можливо, ми вже і втомлюємося від цієї війни, але найважливіше сьогодні Господь каже нам: «Найважливіше – не бійтеся! Я з вами!». Сьогодні, слухаючи святе Євангеліє, як апостол переступив через борт човна і за словом Господа нашого Ісуса Христа пішов до нього по воді. Налетіла буря і він злякався та почав тонути. І закликав до Господа: «Господи, спаси мене!». Господь подав йому руку, витягнув з води і сказав: «Чого ти злякався?».

Сьогодні будьте впевнені, не сумнівайтеся, Господь дав нам благословення на перемогу ще більше року назад. Тоді в 2022 році, коли по нашій чернігівській землі йшли орди і ми майже голими руками зупинили і повернули їх назад. Це було Боже благословення. Сьогодні Господь стоїть на нашому боці, бо за нами правда. І найважливіше сьогодні у цій борні нам не злякатися, не засумніватися, а впевнено йти вперед до перемоги. Бо кожен наш сумнів тягне нас на дно, кожен страх наш – це крок назад, це знову ж таки наша кров українська, кров наших воїнів. Вперед і тільки вперед, дивлячись на Господа нашого, Який веде нас до перемоги.

Господь Своєю смертю смерть подолав, Господь Своїм воскресінням здолав нечистого ворога людського. Господь дасть і нам здолати усяке зло, усяку ненависть, усякий «рускій дух», що сьогодні хоче опанувати нашу землю і наші душі, і нашу Церкву.

Найважливіше сьогодні, я ще і ще закликаю вас, крім війни, що там на Сході, крім війни ракетами у автоматами іде війна духовна. Нас вкидають, нас штовхають до сумнівів, до страху, знаючи, що нас не здолати танками, але якщо відвернути нас від Бога, тоді нас можна здолати. Ми ж будемо з Богом, з Богом підемо навіть по воді, по Чорному морю, по Дніпру підемо до перемоги!

Боже благословення на всіх вас!».

Спаси Господи!