У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа!
Улюблені во Христі браття і сестри, проходять віки за віками, проходять тисячоліття, зʼявляються нові технології, але наше життя внутрішнє, духовне життя по суті своїй не змінюється. Сьогодні, слухаючи притчу про багача і Лазаря, яку Господь наш Ісус Христос розказав дві тисячі років назад, я думав собі – Боже, нічого не змінилося до цього часу. Здавалося б дві тисячі років назад Господь вказав нам усім критерії добра і зла, багатства і бідності, щедрості, побожності й безбожності. І Його проповідь розійшлася по всій землі, але все повторюється знову і знову.
І, слухаючи цю притчу, я подумав про тих, що нещодавно в Україні гуляли весілля. Напевно кожен з нас чув цю історію, де тільки один торт коштував мільйон. Гуляли з розмахом і в цей же час інші люди голодні і холодні під обстрілами ворожими захищали їхню веселість. Які два різні світи в одній державі, в одному народі, по суті в одній церкві, бо і ті, і ті називають себе християнами. Ми з вами всі християни і слухаємо цю притчу, але яка велика безодня між цими двома світами. І слухають Євангеліє ті, що сьогодні розкошують, слухають, але не чують того, що буде з ними.
Кожен отримує свою винагороду, рано чи пізно. Зло пожне своє зло, добро отримає в нагороду від Бога добро. Але в цьому житті, в нашому повсякденному житті, як поводитися нам з вами? Що ми повинні робити в повсякденному житті. В нас немає торта за мільйон, але кожного разу, коли ви відкриєте свій холодильник і побачите там надлишок їжі, згадайте, що можливо хтось сьогодні не доїдає, як той Лазар, і надіється, що і йому перепадуть якісь крихти. Кожного разу, коли ви відкриваєте свою шафу з одягом, і бачите там якусь теплу річ, яку ви вже не одягаєте, можливо і не будете одягати, бо є щось нове, краще, згадайте, що можливо хтось у цей час мерзне і вірить у те, що хтось дасть йому теплу одежу. Кожного разу, коли ви відчуваєте щастя в своєму житті, веселість у своєму житті, згадайте, що можливо хтось у цей час нещасливий, лежить на постелі болізні й потребує просто, щоб його пожаліли, щоб його підтримали добрим словом. Бо в кожного з нас є ті моменти, моменти горя і нещастя, і в кожного з нас є ті моменти радості і веселості. І, радуючись, ми не повинні забувати, що поряд з нами можливо стоїть бідний Лазар, поділіться своєю радістю, поділіться куском хліба, поділіться теплою одежею. І тоді, і тільки тоді ми можемо мати надію на вічне і блаженне життя. І тоді ми зможемо наблизити ці два різні світи один до одного. Важко достукатися до тих, хто купляє торт за мільйон. Але ми своїми повсякденними діями, милістю і милосердям можемо наблизити ці два світи один до одного.
Тож, у сьогоднішній день не забуваймо і наших воїнів, і біженців, і тих, хто потребує нашої допомоги, уваги. І будьмо милосердні, будьмо дійсними послідовниками Господа нашого Ісуса Христа. І в цьому випадку переможе добро, переможе Господь й істина Його.
Боже благословення на всіх вас!».
Спаси Господи!
