У цю світлу неділю настоятель храму святої Покрови отець Михаїл звернувся до парафіян з такою проповіддю:
«Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа! Амінь.
Улюблені во Христі браття і сестри, пройшов перший тиждень Посту і, як завжди після перших днів, коли трошки важко, стає трохи легше в пості і молитві. Й Свята Православна Церква в першу неділю Посту торжествує, відкрийте календар і ви прочитаєте, що в першу неділю Посту – Торжество Православʼя.
Але глянувши з боку ось так на нашу Церкву, то можна подумати собі – та яке торжество? Коли подивитися на цей світ, здається, що Православна Церква упосліджена, здається, що ми не маємо чого торжествувати. І сьогодні Нікіта читав, святий Апостол пише: «Ті, яких весь світ не був достойний, поневірялися по пустелях в голоді і в холоді». Православні перші християни, нас з перших днів встановлення Церкви Христової вбивають, лихословлять. Церква і перші християни переносять гоніння і неправдиве оббріхування. І, здається, що торжествувати нам?
Щоб зрозуміли ви, я хочу сьогодні в дні великої нашої війни за наше майбутнє сказати вам приклад, який одразу поставить все на свої місця. Уявіть собі воїна у парадній формі й уявіть собі воїна у польовій формі. Той нагладжений, побритий, пострижений, і той, який у польовій формі – не помитий, не побритий, пропотівший і пропах порохом і вогнем. У того чисті руки, а в того руки в крові й у попелі, в болоті. Той стоїть, гордо піднявши голову, що він воїн, а той похилив голову десь у куточку і курить свою сигарету після бою. Хто з них справжній воїн, хто з них той дійсний воїн, який може захистити свою родину і свою батьківщину. Сьогодні ми прекрасно розуміємо, що той немитий і небритий, отой і є справжній воїн, справжній захисник.
Так і церква, не та в якої золоті куполи, має право торжествувати сьогодні. Не та церква є справжньою. Справжньою Церквою є та, до якої тягнуться люди в лиху годину, у важку хвилину свого життя, душевного, фізичного болю. Людина прийде і знайде віддушину і допомогу, бо то є справжня Церква. І може не золоті купола і не золоті хрести, але це є Церква торжествуюча. Господь теж народився не в царських палатах, а в простій печері. Бог наш теж ходив по землі не в шатах, а у простій одежі. Господь наш постраждав на хресті, як страждаємо і ми сьогодні з вами. І побудував нашу Церкву такою, якою вона є, але вона є справжня. І сьогодні наша справжня Церква торжествує! Торжествує з Богом нашим Ісусом Христом, Який разом з нами сьогодні в молитві, Який разом з нами сьогодні в нашій боротьбі. Сьогодні в окопах Бог разом з нашими воїнами, Бог наш, Який сьогодні поневіряється по всьому світу із нашими біженцями, Бог наш, Який плете сітки з нашими дівчатами. І, найважливіше, Бог, Який страждає разом з нами.
Багато можуть сьогодні запитати – де ж Бог? Він страждає разом з нами. І віримо ми в це і з цією вірою ми переможемо! Господь зійшов на хрест, щоби опуститися в підземелля пекельні, щоб звідти спасти всіх грішників і воскреснути. А воскреснувши, врятувати Своїм воскресінням всіх нас. Бог сьогодні спускається до нас грішних, стоїть у нашій церкві поряд з нами, щоб торжестувати з нами у воскресінні. І ми, торжествуючи, прийняли Його, Воскреслого Господа у своє серце і торжествували сьогодні разом із ним.
Віримо у воскресіння Господа нашого Ісуса Христа, віримо в перемогу й торжествуємо сьогодні всі разом в першу неділю Великого Святого Посту!
Боже благословення на всіх вас!».
