Притча про Страшний суд: любіть ближнього свого, як самого себе

Наступний тиждень – Масляна. В їжу перестаємо споживати м’ясо, але найголовніше – ми готуємося до Великого посту і наша підготовка має бути щирою і сердечною.

«Улюблені во Христі браття і сестри. Цієї неділі свята православна церква згадує Страшний суд, той останній час кожної людини, кожного з нас, яке ми пройдемо останнього дня судного, – почав свою проповідь настоятель храму св.  Покрови протоієрей Михаїл. – Смерть і суд – дві речі, які не обійдуть людину. Кожен з нас пройде цей шлях. Чи віруємо ми в Бога, чи сумніваємося… смерть і суд чекають на нас.

Ідучи на суд, ми ж повинні знати за якими законами будуть судити нас. І сьогодні Господь у притчі своїй розповідає нам за якими критеріями будуть судити кожну людську душу і нас з вами. І ми не чуємо догматів віри, ми чуємо прості речі – нагодував голодного, напоїв спраглого, відвідав хворого чи ув’язненого і Господь прийме тебе. Відмовив ближньому своєму – і Господь відкине тебе, бо відмовивши ближньому, ти відмовляєш самому Богові.

Сьогоднішній час, особливо в сьогоднішні дні особливо гостро звучать ці слова. Потрясли всю Україну останні дні, коли хворим не просто не простягнули руку допомоги, а шалено боролися проти навіть не хворих, а лише з підозрою на хворобу. І вся Україна і весь світ задалися питанням – що сталося, чому православні, ті що добре знають слова сьогоднішнього Євангелія вчинили саме так. Що сталося з людською свідомістю?

І ми, як віруючі люди прекрасно розуміємо, що зло запанувало в тих душах. Зло охоплює людську душу і людина перестає бачити Бога у своєму ближньому. Чому ж так сталося? Сьогодні важко про це говорити, але потрібно це сказати… Ми слухаємо слово Боже у церкві Христовій. Можливо можна почути слово Боже і з телевізора, в інших конфесіях говорять істини віри, любові, милосердя. І раптом у цю канву Божого слова в житті України вплелося щось інше, не просто смішне, а юродиве, яке посміялося не тільки над вірою, але і над усім народом. І це юродиве залишило слід на людських душах і людська душа споганилася. І я не кажу сьогодні тільки про Нові Санжари, я кажу сьогодні і про нас з вами.

Ми вибрали собі юродивого і ми живемо сьогодні в юродивому світі, в скаліченій Україні. І ці події, які відбулися недавно – підтвердили це.

Але ми не повинні опускати руки. І сподобалося мені, що на другий день понесли люди в Нових Санжарах їду і воду тим кого привезли з Китаю. І просили прощення один в одного і в тих, кого ще вчора проклинали і не пускали. Господь залишає нам віддушину для покаяння. Господь саме для того сьогодні розповідає нам цю притчу, щоб ми могли зрозуміли, що ще вчора ми робили не так і як можемо виправити те, що натворили.

Ми вступаємо у Святий піст, то ж хай покаяння щире і сердечне особисто кожного з нас і всього нашого народу виправить все наше життя і наше майбутнє, майбутнє наших дітей. Щоб милосердя розпростиралося над нашою землею, милосердя один до одного і милосердя Боже.

Боже благословення на всіх вас».

Comments are closed