Дивимось і не бачимо, слухаємо і не чуємо: про тілесну і духовну сліпоту

Сьогодні, 26 липня, у неділю настоятель Покровського храму отець Михаїл звернувся до прихожан з такою проповіддю:

«Улюблені во Христі браття і сестри. Сьогоднішнє Євангеліє ми слухаємо про те, як Господь наш Іісус Христос зцілює двох сліпих людей. Вони прозрівають і Він говорить їм: «По вірі вашій хай буде вам».

В іншому місці євангелійському ми читаємо – віра від слухання.

Щоб зрозуміти, що мається на увазі і що відбулося в сьогоднішній Євангелії, згадаємо, як ми слухаємо гарну пісню, чи музику і ми від задоволення, слухаючи цю музику, закриваємо очі. Щоб краще чути, щоб нам візуальні образи не заважали чути красу мелодії.

Скільки людей ішли за Господом нашим Іісусом Христом. Вони слухали Його, вони бачили Його, але звернув увагу Він на двох сліпих, які не могли побачити, вони тільки чули Його голос, вони тільки вслухалися в Його слова. Можливо дивні, можливо часом незрозумілі, але проникливі слова, які западали в їхні душі, в їхні серця і вони повірили, що ось цей голос, що чуємо ми, це голос Бога. Це Людина, що розповідає істинне, допоможе нам, допоможе силою Божою. І вони ввозвали до Господа.

Як часто ми дивимося і не бачимо, слухаємо і не чуємо. І віра наша від цього слабка, і ми живемо у цьому світі і питаємо себе і Господа – чому Бог не чує нас? А можливо тому і не чує, що слабка наша віра. І  інколи, можливо, потрібно закрити очі, щоб відчути себе тими сліпцями, які йшли за Богом.

Ви уявляєте собі, людина сліпа, дві сліпих людини, незрячих людини ідуть за Богом і спотикаються, і натикаються можливо на інших. Але йдуть, бо чують Божий голос. І Господь побачив їхню віру, і Господь доторкнувся до їхніх очей і Господь по їхній вірі відкрив їм бачення, не просто матеріального світу, але і духовне бачення.

Сьогодні я ще і ще раз закликаю вас! Хай віра наша буде твердою і непереможною, які б не були проблеми у нашому житті, дослухайтеся до голосу Божого, ідіть за ти голосом, що кличе вас день і ніч.

Говорячи це, я згадав років 12, чи 15 назад помер Царство Небесне, жив біля нашої церкви незрячий чоловік. І приходив він до храму і це потрібно було бачити, як він йшов до церкви через площу. Повністю незряча людина, він йшов по пам’яті до храму, йшов упевнено. Був випадок колись, він зіткнувся із чоловіком прямо лоб в лоб. І обурився цей чоловік – ти що сліпий!? – Так, сліпий, а ти? Ти не бачив, що йде перед тобою людина? Ти ж міг відступити, ти ж зрячий.

І в цьому випадку дійсно виникає питання хто з них був дійсно зрячим, а хто сліпим. Хто був духовно сліпим, який не бачив людину, він бачив світ, але не бачив людину, яка йшла перед ним. Вірив, що той відступить. І незрячий, який не бачив світу, але чув голос Божий і йшов за покликом Бога, не дивлячись на тих,  хто оточує його, тих незрячих, що оточують його.

Хай Господь Бог укріпляє нашу віру і по нашій вірі відкриває нам очі тілесні і духовні, щоб ми йшли дорогою до Бога, за Богом впевнено, як той незрячий чоловік завжди впевнено йшов до храму.

Боже благословення на всіх вас!»

Comments are closed